Коли закінчиться війна? Саме це запитання ставить собі чи не кожен українець. А от західні лідери та дипломати ставлять собі абсолютно інше запитання.

І це не розпіарена риторична теза про те, а що ж вважати перемогою України. Ні. Вона вже у минулому. Консенсус досягнений: Росія не має виграти цю війну. Проте там зараз думають про інше: чи можливо виграти війну у ядерної держави?

Так, цілком можливо. Але Україна не може цього зробити самотужки. Необхідна ще більша підтримка Заходу, який нарешті має виробити стратегію перемоги у війні над ядерною державою, а не сидіти і чекати, поки Росія сама розпадеться, як це було з СРСР. Тоді Захід теж боявся і запитував себе: а що буде з ядерною зброєю СРСР, якщо він розвалиться, закликаючи колишні країни “совка”, враховуючи Україну, не виходити з Радянського Союзу.

Наразі ж на Заході розмірковують над п’ятьма можливими сценаріями подальшого перебігу війни. ТСН.ua проаналізував всі: від війни на роки, оголошення Путіним загальної мобілізації в Росії, до “заморожування” військових дій на невизначений період.

Війна на роки
Путін зацікавлений у ліквідації Українит як держави. Як, до речі, і Білорусі. Він прагне відновити “історичну Росію” в межах території СРСР. Саме це і декларує Кремль. І якщо для цього знадобиться воювати роки, він буде це робити. І воювати не лише проти України. Зараз у рукаві Путіна, як він вважає, дві потужні зброї: холод та голод.

До шантажу холодом Путін почав готуватися ще минулої осені. В інтерв’ю ТСН.ua гендиректор “Оператора ГТС України” Сергій Макогон каже, що вже тоді “Газпром” почав “сушити” Європу. Його газові сховища в ЄС були заповнені лише на 8-10%.

Зараз шантаж холодом виходить на новий рівень. Минулого понеділка, 11 липня, “Газпром” зупинив “Північний потік-1” на плановий ремонт. І він дійсно плановий – газогони щорічно проходять технічне обслуговування. Проте в Німеччині справжня паніка. Берлін вважає, що Путін може взагалі перекрити газовий вентиль. Тобто, не відкрити його 21 липня, коли “Північний потік-1” має знову запрацювати після ремонту. І для цього є підстави.

По-перше, ще до ремонту “Газпром” знизив прокачування газу “Північним потоком-1” через начебто технічні проблеми з турбіною, яка на ремонті в Канаді, і компанія Siemens її не віддає, бо санкції забороняють. Через тиск Берліна Оттава погодилася передати Німеччині, а насправді Росії, цю газову турбіну, зробивши таким чином виняток із санкцій, що є дуже поганим прецедентом. Проте Росію це не спинило.

По-друге, і це викликає ще більше побоювань, на час ремонту “Північного потоку-1” “Газпром” не забронював додаткових потужностей транзиту через українську ГТС. І, як стало відомо Reuters, “Газпром” у своєму листі до європейських споживачів від 14 липня повідомив, що не може “гарантувати подальше постачання газу через надзвичайні обставини”. Uniper, найбільший німецький імпортер російського газу, та RWE, найбільший німецький виробник електроенергії, що також купує російський газ, підтвердили, що вже отримали такі листи.

Шантаж голодом – це не лише блокада українських портів і неможливість вивозу українського збіжжя на світові ринки. Росія притримує і своє зерно, використовуючи ту саму тактику штучного дефіциту, як і з газом минулої осені, зими і зараз.

Вже цього тижня у Стамбулі має відбутися другий раунд перемовин між Україною, Росією, Туреччиною та ООН. За словами генсека ООН Антоніу Гутерреша, на першій зустрічі 13 липня “сторони досягли дуже суттєвого прогресу”. The Wall Street Journal навіть писала, що Росія погодилася розблокувати три українські порти.

Проте досі залишаються незрозумілими умови.

По-перше, офіційна Анкара каже, що невирішені лише “технічні” питання зі створення центру моніторингу в Стамбулі під егідою ООН щодо вивозу українського зерна, визначення безпечних маршрутів та КПП на виходах і входах у порти.

По-друге, постає логічне запитання: а хто ж контролюватиме ці КПП? Україна категорично не погоджується, щоб Росія якимось чином перевіряла українські судна.

По-третє, і найважливіше, чи означатиме початок вивозу українського зерна зупинку бойових дій на півдні на тлі наказу Володимира Зеленського про його деокупацію? Адже саме цей час, поки вивозитиметься українське зерно, Росія використає для підсилення своїх сил.

Туреччина чомусь впевнена, що саме цього тижня в Стамбулі може бути підписана угода щодо розблокування українських портів. Проте, чи зробить Путін такий подарунок Заходу? Адже саме за допомогою холоду та голоду Кремль хоче збільшити тиск на Європу, яка, за російським задумом, може просто захлинутися від навали мігрантів з Африки. Це, з одного боку, має зменшити підтримку України, з іншого – похитнути чинні уряди, щоб до влади прийшли ліві та праві сили, і, таким чином, пришвидшити строки закінчення війни на користь Росії.

Вихід на “кордони” 24 лютого
Паралельно із холодом та голодом, Росія розгорнула проти України кривавий ракетний терор. Удар по ТЦ у Кременчуці, по Сергіївці на Одещині, по Часовому Яру, по центру Вінниці та іншим містах і містечках – це не війна, а справжні терористичні акти.

У статті для The Atlantic американська письменниця та історик Енн Епплбом пише, що цей ракетний тероризм має на меті кілька цілей. На її думку, це кампанія тотального залякування населення, щоб побільше українців виїжджали до Європи, створюючи тиск на останню та перетворюючи таким чином Україну на знелюднену територію.

Atlantic Council, аналізуючи чотири сценарії закінчення війни, розглядає подальше здійснення Росією масованих ракетних ударів у сценарії “трясовина”, щоб посилити тиск на українську економіку та зафіксувати статус-кво на фронті. Щось на кшталт лінії розмежування, яка існувала в зоні ООС від 2015 до 2022 років, щоб стримати контрнаступ ЗСУ.

Хоча є ще одна мета – посіяти паніку і розбрат, щоб українці почали тиснути на владу з вимогою припинити війну на будь-яких умовах. У Кремлі прекрасно розуміють, що чим далі, тим більше у ЗСУ буде сучасних HIMARS, яким російське ППО просто не здатне протидіяти, та іншої сучасної натівської зброї, а Росія відставатиме, скочуючись у середньовіччя.

Напевно саме тому міністр оборони РФ Сергій Шойгу бравурно наказав російським військовим знайти і знищити західні далекобійні артилерійські системи. У Кремлі прекрасно розуміють, що за місяць-два ЗСУ матимуть якісну перевагу в озброєнні, тому робитимуть все, щоб стримати наш контрнаступ.

В інтерв’ю ТСН.ua посол США при ОСБЄ Майк Карпентер чесно визнав, що не знає, скільки ще триватиме війна. Але повторив відому фразу Джо Байдена: США не будуть відправляти своїх солдатів до України, бо не хочуть Третьої світової. Загалом же, за словами Карпентера, з часом (проте він не каже скільки це триватиме) російські ресурси зменшуватимуться, її військова машина стагнуватиме, а Україна зможе вигнати Росію зі своєї території.

І тут постає запитання: вигнати звідки? На Заході побутує думка, що перемогою України буде вихід на кордони 24 лютого. Ще на початку липня, говорячи про один із можливих сценаріїв закінчення війни, міністр оборони України Олексій Резніков вказав про вихід на позиції 24 лютого, після чого почнуться перемовини щодо статусу окупованого раніше Донецька, Луганська та Криму.

“Але за столом з нашими потужними партнерами будемо вести ці перемовини. Мінська-3 точно не буде”, – пообіцяв Резніков.

Річ у тому, що Крим на Заході вважають певною червоною лінією для Москви, перехід якої означатиме можливість використання Росією ядерної зброї. Власне, саме це і описує Atlantic Council у сценарії “війна між Росією та НАТО”. На думку аналітиків, у разі, якщо Кремль застосує ядерну зброю, це призведе до прямого втручання НАТО. Ось чому на Заході будуть наполягати на обговоренні статусу Криму, Донецька та Луганська за столом переговорів. Ну а для нас це буде означати лише одне – “заморозка” війни, яка з часом призведе до нової війни, якщо Україна не отримає залізобетонних безпекових гарантій.

Загальна мобілізація в Росії

В інтерв’ю ТСН.ua військовий експерт Олег Жданов говорив, що переломний момент на фронті буде у серпні-вересні, якщо Україні вдасться випередити Росію, а іноземна зброя надійде раніше, і Україна матиме якісний паритет у вогневій силі та авіації. Саме якісний, а не кількісний. Бо, як ми бачимо, навіть із десяток HIMARS навіюють на росіян страх та паніку.

І от тоді, якщо не спрацюють кремлівські холод та голод, Путін постане перед дилемою

дотискати Лукашенка, щоб той віддав наказ ЗС Білорусі вступити у війну проти України на боці Росії;
чи оголошувати часткову або повну мобілізацію в Росії.

Щодо Білорусі, поки що там все затихло. Так, час від часу лунають повідомлення, що вже найближчим часом Росія поставить Білорусі ЗРК С-400, “Іскандери”, Лукашенко навіть марив про російську ядерну зброю. Проте наразі роздавання повісток і призов до армії в Білорусі призупинені. Хоча, на думку бійця полку імені Кастуся Калиновського (білоруський полк ЗСУ) Вадима Кабанчука, наступ білоруської армії на Україну відбудеться за місяць-два незалежно від того, буде живий Лукашенко, чи ні.

Щодо загальної або часткової мобілізації в Росії, багато хто на Заході впевнений, що її оголошення Путіним стане початком кінця його режиму. Посол США при ОБСЄ Майк Карпентер вважає, що, якби Путін хотів, то зробив би це раніше. Проте в Кремлі знають, що це рішення буде вкрай непопулярним серед російського суспільства.

Міністр закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс в інтерв’ю ТСН.ua сказав, що Росія не готова і не буде готова до загальної мобілізації. Тому, на його думку, росіяни базують свій виграш на тому, що Захід стомиться швидше, ніж це зроблять вони.

Проте на Заході схоже досі недооцінюють зомбувальну пропаганду путінського режиму. Лише за останній місяць на головних федеральних російських каналах з’явилися сюжети про російських вбивць, які загинули на війні проти України. Вони їх відкрито героїзують. І це вже не кажучи про купу інших сюжетів, які порівнюють “спеціальну військову операцію” проти України з Другою світовою, вводяться терміни “Росія просто не може програти” і пропагується “що війна – це круто”, а якщо вашого сина вб’ють, ви отримаєте пару мільйонів похоронних, за які можете хоч трохи влаштувати своє життя.

У розмові з ТСН.ua заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь припустив, що Путін таки може оголосити повну або часткову мобілізацію. Бо, на його думку, наразі ситуація є критичною: Путін не знає, що робити, але зупинитися він не може.

“Тому є ймовірність, що Путін все ж таки піде на оголошення мобілізації, бо зараз він у глухому куті. І те, що це дійсно може породити протестні настрої в російському суспільстві вже може бути меншою загрозою для Путіна, ніж якщо він не оголосить мобілізацію. Його завдання зараз – протягнути з цією війною хоча б до зими, коли він почне тиснути на Європу іншими методами. Тому він може оголосити мобілізацію, намагаючись вкинути ще “м’яса” в цю м’ясорубку”, – вважає Михайло Самусь.

Бо щойно Путін зупинить цю війну, на думку експерта, всередині Росії його розірве його ж оточення, а Україна витримає й повну мобілізацію, якою Путін лише пришвидшить колапс Росії. Бо перший ефект на фронті від запровадження в Росії загальної мобілізації буде за місяць мінімум, адже цих людей треба зібрати і хоча б мінімально підготувати.

Проте, знову ж таки, не треба недооцінювати силу пропаганди та задурманювання людей в Росії. Путін може представити як “перемогу” все що завгодно. Інша справа – це його оточення і можливість палацового перевороту, що в історії Росії за великим рахунком завжди і було.

“Заморожування” та корейський сценарій

На думку американського адмірала, колишнього головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі Джеймса Ставрідіса, війна може закінчитися за чотири-шість місяців і перетворитися на заморожений конфлікт за “корейським сценарієм”.

Що таке корейський сценарій? Тим паче, ми вже не вперше про нього чуємо. На думку багатьох західних генералів та військових експертів, війну такої інтенсивності, як зараз, ні українська, ні російська сторона не зможуть витримати довше за ще максимум півроку, і жодна зі сторін не досягне перемоги. Тобто, Україна не зможе вийти на “кордони” 24 лютого, бо наш контрнаступ забуксує, а російський наступ загрузне через брак резерву.

Власне, приблизно такий сценарій описувала голова Національної розвідки США Авріл Гейнс наприкінці червня. Вона прогнозувала невеликі успіхи України у стабілізації лінії фронту на півдні та поблизу Херсона. А далі – або війна на роки на новій лінії фронту, або новий “Мінськ”. Ось тут і з’являється корейський сценарій. Щоправда між Північною та Південною Кореями від 1953 року діє лише перемир’я, бо справжнього мирного договору немає.

Тому порівняння з Кореєю недоречне. До того ж, ця заява Гейнс прозвучала майже місяць тому ще до звільнення острову Зміїний та рішення США таки передати Україні ракети ATACAMS до вже відомих систем HIMARS дальністю 300 км. Ба більше, так званий корейський сценарій чи будь-який інший, який створить нову лінію розмежування, – це саме те, що потрібно Путіну.

Кремль недарма час від часу анонсує референдуми в окупованих Херсонській та частині Запорізької області. А завтра може виявити апетити й до частини Харківської області. Паралельно різні навколопутінські спікери кажуть, що не проти перемовин з Україною, але на якихось своїх умовах, серед яких визнання статусу Криму, Донецька, Луганська, позаблоковий та без’ядерний статус.

Ця тактика Кремля має дві головні мети.

По-перше, отримати паузу та підготуватися до чергової більш масштабної війни проти України з нових окупованих від 24 лютого територій.

По-друге, і щонайважливіше, щоб зупинити поставки Україні сучасного озброєння.

За словами голови напрямку “Регіональна безпека та дослідження конфліктів” Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Марії Золкіної, Росії “Мінськ-3” потрібен для передишки довжиною у кілька місяців, можливо півроку. Проте повноцінний а-ля “Мінський формат”, де перемовини триватимуть роками, де Росія намагатиметься грати в дипломатичну гру, примушуючи до чогось Україну, Кремлю не потрібен.

“Завдання Росії – це створити видимість, що вона готова до політичного врегулювання з їхніми умовами. З тим, щоб, наприклад, південь і частина Донбасу залишилися під контролем російської армії. Але в цілому, щоб створити ілюзію, що вони готові домовлятися. Їм це треба виключно для того, щоб українська армія припинила бойові дії. Бо навіть якщо цього не буде на практиці, але буде політична угода про припинення вогню, це автоматично означатиме перекриття поставок зброї до України”, – говорить ТСН.ua Марія Золкіна.

На її думку, відновити ці поставки буде просто неможливо, бо всі на Заході вчепляться за ідею припинення вогню, і тоді маховик, який Україна розкручує про постачання ще більшої кількості новітньої зброї, буде просто зупинений, і відновити його з першими російськими атаками, які відбудуться за кілька місяців після початку цього припинення вогню, буде вкрай складно. А потім, за словами Марії Золкіної, росіяни почнуть домагатися хоча б часткового послаблення санкцій, ефект від яких для російського бюджету буде очевидним наприкінці цього року.

Колапс Росії
Саме до колапсу путінського режиму і прагне Захід. Ще у березні Джо Байден сказав, що Путін не має залишатися при владі, хоч Білий дім потім і спростував ці його слова. Важливо підкреслити, що Захід прагне саме до зміни режиму в Кремлі, а не до розпаду Росії. Як наприклад про це сказав колишній президент Польщі Лех Валенса в інтерв’ю Le Figaro: “Росія анексувала 60 народів і було б добре, щоб її населення скоротилось до 50 млн”.

Хоча деякі європейські медіа, як-то EUobserver, присвячують цілі статті можливому розпаду Росії. Проте Захід, як і більш ніж 30 років тому з СРСР, дуже боїться за те, що буде з ядерною зброєю у разі розпаду Росії. Тому всі фокусуються на зміні путінського режиму. Планують цього досягти двома шляхами: через поразку російської армії на полі бою та потужні санкції, які мають поховати російську економіку.

Так, наразі Росія є рекордсменом за кількістю запроваджених санкцій – понад 5,5 тис. – випередивши навіть Іран. Так, Путін не визнає, що санкції вже боляче вдарили по окремим секторам. Наприклад автомобільний сектор на 95% залежить від імпортних комплектувальних та запчастин. Імпорт сировини для виготовлення ліків сягає 85%. Офіційні особи РФ чесно визнавали, що програма імпортозаміщення провалена.

Проте колапсу путінського режиму попри величезні проблеми в економіці досі не видно. Чому? Бо автократичні та диктаторські режими здатні виявляти неабияку живучість. Тим паче, якщо режим продовжує закручувати гайки. Саме це і робить Путін. Тепер в Росії можуть відправити за грати до 10 років за криве слово на адресу влади або армії.

Проте соціальне невдоволення не треба списувати з рахунків. Яке б не було зазомбоване пропагандою російське населення, ніхто не знає, чим обернеться оголошення Путіним часткової або загальної мобілізації. Адже спостерігати за вбивствами українців з екрана свого зомбоящика – це одне, а вмирати на полі бою – зовсім інше. До того ж, за даними Інституту дослідження війни, спроби Путіна кидати як гарматне м’ясо солдатів різних етнічних груп, лише не росіян, може викликати великий опір перших.

З іншого боку, куди з більшою вірогідністю до колапсу путінського режиму може призвести так званий палацовий переворот. У Кремлі, за словами керівника Bellingcat Христо Грозєва, кожна з його веж так читак хоче відсторонення Путіна від влади. Проте коли це станеться?

Коли невдоволення еліт досягне точки кипіння. Днями на одній із нарад з урядовцями Путін прямо закликав російські компанії, які накопичили мільярди, поділитися. Ну а хто ж захоче? Можливо, регіональні “князьки”, яким і так поставили з Кремля плани щодо мобілізації на війну?

Сценарій колапсу Росії, безумовно, пришвидшить перемогу України. Це, хай можливо і не одразу, означатиме для нас вихід на кордони 1991 року. Хоча міністр оборони Олексій Резніков, описуючи свій третій сценарій закінчення війни, бачить його саме у розвалі Росії: “Це “парад суверенітетів” на декілька різних суб’єктів: Татарстан, Башкортостан, на сході тощо. Ми це з вами точно за нашого життя побачимо, але це така трохи довготривала історія”.