Навіщо скасовувати карантин, якого і так ніхто не дотримується: що далі буде з коронавірусом і навіщо вакцинуватись?

Українці за останні три роки дізнались, як це навчатись, одружуватись і керувати країною онлайн.

Від завтра, 1 липня, уряд скасовує дію режиму надзвичайної ситуації та карантинних обмежень, які три роки тому запровадили через пандемію коронавірусу. Маски, соціальна дистанція, ізоляція – усі ці слова були нашою буденністю. Хтось дратувався, хтось покірно корився правилам, хтось – улаштовував бунти. Усе – зійшло нанівець, щойно почалося повномасштабне вторгнення.

КОРОНАВІРУС. ПОЧАТОК

Грудень 2019 року. У китайській провінції Ухань один за одним починають фіксувати перші випадки. Коронавірус стрімко шириться і вже в березні Всесвітня організація охорони здоровʼя оголошує пандемію. Світ заклякає від страху, бо є купа питань без відповіді.

За понад три роки не вивченим до кінця залишається лише одне. Яким було його походження? “Цілком можливо, що вірус, який вивчали в лабораторії, який взяли з дикого світу тварин, міг вийти і поширитися серед людей. Але на сьогоднішній день це не можна підтвердити чи спростувати”, – кажуть вчені.

НА МЕЖІ

Перший випадок коронавірусу в Україні лабораторно підтвердили на початку березня. Загалом кількість випадків перетнуло позначку 5,5 мільйонів. Подолати недугу не змогли понад 112 тисяч українців. А скільки тих, хто дотепер бореться із наслідками “ковіду” – навіть ніхто не веде статистики. “Я через те захворювання повернулася з того світу й моє життя поділилося на до і після”, – про це каже Оксана, історію якої ТСН розповідали в 2 роки тому.

Жінка захворіла на “ковід”, коли була на 7 місяці вагітності, дитину вона втратила.

“Температура поза 40 і відповідно мій син уже задихнувся. Коли мене кесерили, то казали, що один відсоток зі ста, що і я буду жити. У мене було 95 відсотків згорілих легень. Ніхто не вірив, шо я виживу”,- пригадує Оксана.

Вона місяць провела в штучній комі. Увесь цей час за неї дихав апарат ШВЛ. Наслідки пережитого – відчуває і досі.“Мені зараз протипоказані будь-які зміни погоди. Я починаю важко дихати, задихатись. У мене враження, що жаба на легенях”, – каже вона.

КИСЕНЬ

Саме його дефіцит був найстрашнішим за час цієї пандемії. Хворі на “ковід” задихалися без нього. Лікарі працювали на виснаження, швидкі з’їжджалися одна за одною. Місць у реанімаціях на всіх не вистачало. Головний державний санлікар Ігор Кузін – саме це і називає найбільшим викликом. “Зараз майже всі лікарні, які в нас продовжують функціонувати по пакету про готовність до надання меддопомоги – усі мають централізовану подачу кисню, вони мають добре обладнані відділення реанімації і можуть надати екстрену медодпомогу”,- каже він.

Жити і працювати в умовах пандемії в Україні вчилися дуже швидко – на противагу одному дослідженню на день у 20-му році – зараз ми можемо робити їх й по 200 тисяч. Спроможності лабораторій згодилися і наразі – навчені фахівці і наявність потрібного обладнання – після теракту на Каховській ГЕС дозволяла оперативно обробляти проби, зокрема, води.

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ СИНДРОМ

Та пандемія навчила нас ще того, чого не виміряти жодними показниками. Людяності і єдності. Хоч цей тест спочатку склали не всі. Лютий 2020-го. Додому з охопленого коронавірусом Уханю евакуюють пів сотні українців. Місцем для їхньої обсервації обирають санаторій у Нових Санжарах.

Згодом назва цього населеного пункту зʼявиться ледь не в усіх світових ЗМІ, а поведінку місцевих описуватимуть новосанжарським синдромом.

Що серед евакуйованих немає жодного інфікованого – люди не розуміли й чути не хотіли. Тодішня міністерка охорони здоров’я Зоряна Скалецька вирішує довести це по-своєму, вона залишається на обсервації разом із евакуйованими. “Це була максимально асинхронна реакція. Не пояснювати знову. Пояснювали ми кожного дня до того місяць і був у нас пресбрифінг, коли ми прибули, але треба було ще діями показати, що це безпечно. І друге, що не менш важливіше – це те, що я показала, що можна керувати міністерством онлайн. Це те, що робив потім увесь світ ще наступні 2 роки”, – каже екскміністрека.

ЖИТТЯ В ОНЛАЙН-РЕЖИМІ

Уявити, що наше життя зможе переміститися в онлайн спочатку було неможливо. Першопрохідцями були учні та студенти. Саме освітні заклади першими пішли на карантин.

Налаштувати навчання вдалося не швидко. Але вже зараз дистанційна освіта – це геть не те, чим було спочатку. Згодом онлайн українці навчилися працювати, розважатися й навіть ставати під вінець.

Ігор та Інна Гуменники – це перша в Україні пара, яка побралася онлайн. “Ми вирішили все ж таки піти на цей крок, живемо раз в житті, деколи треба робити спонтанні вчинки, щоб їх згадувати з радістю”, – каже пара.

Весільну подорож довелося відкласти, бо кордони були ще закриті, а потім вакцинувалися і встигли чимало.

“Ми побачили і екзотичні країни, політали на повітряних кулях, і на вулкан піднімалися, і морських зірок ловили. Поїхали на Кубу, повернулися звідти за день до початку повномасштабного вторгнення”,- пригадує подружжя.

КОВІД І ВІЙНА

За день до початку повномасштабного вторгнення – українці востаннє вдягали й маски, бо вже 24 лютого 22-го українці зіткнулися з реальною пошестю – росіянами, які страшніші за будь-яку заразу. Карантинні обмеження перестали діяти тимчасово, а вже відзавтра їх скасовують зовсім. Здавалося, маски, дезінфектори, температурний скринінг і ковідсертифікати – з нами назавжди.

Нині ж, як і колись, до пандемії, єдине місце, де носять маски – це лікарня. Тепер, щоправда ковідні відділення знову стали інфекційними, а перепрофільовані лікарі повернулися на свої місця. Проте тут і досі є пацієнти з діагнозом COVID-19.

Скасування карантину – це лише юридичне рішення і воно зовсім не означає кінець пандемії. “COVID-1 не зник. Зникла статистика, яка оприлюднювалася. Це абсолютно не скасовує мутацію віруса, не скасовує випадки смертей, не скасовує випадки госпіталізацій”, – кажуть медики.

І тим, хто ще не отримав бустерну дозу вакцини, до осені експерти радять поспішити. “COVID-19 лишається дуже небезпечним для людей із груп ризику і вони повинні себе захищати. Лікарі їх повинні вести як і вели і вакцинувати, як і вакцинували”, – додають спеціалісти.

https://youtu.be/43cdoSLbiH0

ЩО ДАЛІ?

Проте як поведе себе SARS-CoV-2 далі – невідомо – це вірус, який мутує і вже нікуди він від нас не дінеться. Але й ми вже не ті, що під час першого з ним знайомства. “Система охорони здоров’я, я б не хотів казати, завдячуючи “ковіду”, але після того як ми прожили певний час у “ковіді”, система охорони здоров’я найбільш підготовлена до будь-яких викликів”, – запевняє Ігор Кузін.