У 2020 році справа про ДТП у Києві, коли нетверезий майор військово-медичної академії Володимир Холодний збив та тяжко травмував трьох курсанток набрала неабиякого розголосу. Зараз же справа отримала неочікуване продовження. Родина не може зв’язатись із волонтеркою, яка збирала гроші на лікування дівчат, але перестала виходити на зв’язок.

Про це розповідає ТСН.ua.

26-річна Олександра Гуй (зараз, після того, як вона вийшла заміж, в неї інше прізвище – прим. ред.) постраджала найбільше в тій моторошній аварії і зараз неможе вийти на зв’язок із дівчиною, яка збирала кошти аби допомогти постраждалим дівчатам.

“Ця волонтерка збирала для нас трьох (постраджалих курсанток – прим. ред.) гроші. Казала, що збирала на протез для бігу для мене і для Тані (інша жертва ДТП – прим. ред.). Казала, що держава нас не забезпечує. Потім я поїхала на лікування до Німеччини, там довелось бути 14 місяців. Весь цей час було не до спілкування з нею, мене лікували за рахунок німецької програми для поранених військових. Використовувала і свої гроші на харчування. Знаю, що волонтерка зібрала більше одного мільйона гривень, вона надсилала мені скріншоти. Коли виникла потреба в грошах, коли було треба 5 тис. грн. на переклад документів з німецької на українську, вона сказала, щоб я надіслала їй номер картки. Я відправила, а вона мені повідомила, що нічого надсилати мені не буде і перестала брати слухавку. Така ситуація триває більше року. Ми хотіли написати заяву в поліцію чи СБУ. Але кажуть, що вона не остання людина в суспільстві. Чесно сказати, я боюсь… Мені дуже прикро. Мені знов потрібна операція, яку в Україні не зроблять. Суглоб дуже проблематичний, тому мінімальна вартість операції складає 5 тис. доларів”, – каже Олександра Гуй.

До цього Олександра додає, що якось волонтерка їй повідомляла, що, начебто, гроші надсилались її татові – Миколі Гую.

“Гроші, які батько сам збирав – він їх всі мені віддав. Яке вона має право так говорити? Зібрала більше мільйона і прикривається”, – відверто обурюється Олександра.

Її батько розповів, що дівчині довелось перенести 22 операції. “Уявляєте?! 22 операції! Одну ногу врятували, інша – на протезі. Протез натирає, постійний біль. Хочу наголосити, що гроші збирала волонтерка, зібрала мільйон. В результаті цей мільйон “пристав” до неї. Іншим дівчатам вона запропонувала, що віддасть ці гроші на ЗСУ. Віддала чин і – ніхто не знає. На телефонні дзвінки не відповідає. Олександра знов потребує операції, знов потрібні кошти”, – каже Микола Гуй.

До цього додає про те, наскільки складними були операції: “Лікарі брали у Олександри частину м’язів з однієї ноги, пришивали до іншої. Тяжко дивитись”.

Волонтерка, до якої родина Олександри має безліч фінансових питань, на телефонні дзвінки від ТСН.ua і письмові повідомлення в месенжерах нічого не відповіла.

Як відреагували на вирок

Днями Володимир Холодний отримав вирок суду – 6 років позбавлення волі. Чи буде подавати апеляцію – на це питання в його оточенні ще не дали остаточної відповіді.

В той же час Олександра каже, що знайшла в себе сили відпустити ситуацію. “Звичайно, мені прикро, що я залишилась інвалідом. Більше 8 йому б не дали. Я так і знала, що йому дадуть 6 років. Про це казав адвокат”, – каже Олександра.

До цього додає, що навчання в академії вона вимушена почати спочатку. “Після ДТП казали, що для мене буде створений індивідуальний план, але ніхто нічого не створював. Я прийшла на перший курс, хоча мала б зараз випускатися”, – розповідає Олександра.

Своєю чергою, батько Олександри, як людина віруюча, каже, що хотів би побажати винуватцю страшної аварії такого, щоб його діти не зазнали такого лиха. “Щоб його діти не зазнали такого, чого зазнала моя дитина. Земля кругла. Саме складне, коли діти страджають через батьків. Коли донька дві доби була в реанімації, я стояв поруч, в мене котились сльози. Я хотів бути на її місці, а не бачити її страждання”, – емоційно каже Микола Гуй.

Дівчина переборола фобії

Олександра розповідає, що і досі не почуває себе спокійно, коли чує позаду звук автівки.

“Фобії я переборола, в мене їх немає. У мого чоловіка є автівка, я навчилась їздити. Ходити мені важко. Але коли я є пішоходом і розумію, що позаду автівка, то в мене починається ступор. Я ходжу в протезний центр, я ходжу туди, спілкуюсь з військовими. Я можу сказати, що втрата кінцівки або кінцівок – це не вирок, можно жити і насолоджуватись життям. Але велику роль відіграє реабілітація. Дійсно, себе шкода, але дивитись треба в майбутнє, життя триває. Треба рухатись далі, хоч і на протезі”, – каже Олександра.

Познайомилась з пораненим і вийшла за нього заміж

На питання про те, що допомогло їй пережити складну життєву ситуація, Олександра відповідає так: “Велику роль відіграло виховання. Допомогли підтримка та молитва батьків. По-друге, велику роль зіграли друзі. А коли я поїхала до Німеччини, то я знайшла там свого коханого. Одружились. У мене проблеми з ногою, у нього з рукою. Ми допомагаємо один одному”.”Олександра зі своїм чоловіком вінчались в церкві на території лікарні, де їй відрізали ногу. Там за неї молились. Її чоловік, військовий, теж лікувався в Німеччині. У нього гранатою розтрощило щоку, плече, руку. Лікувався півтора роки. Господь звів його з моєю донькою”, – додає батько Олександри.

“Протез постійно болить, а волонтерка забрала мільйон і не виходить на зв’язок”: жертва п’яного майора про наслідки ДТП та рятівне кохання, фото-1
Після наркозу завжди плакала

На питання про те, щ обуло найскладнішим за останні роки, Олександра згадує те, як просиналась після наркозу: “Після того, як я виходила з-під наркозу, я завжди плакала. Мені, напевно, було шкода себе. Коли ти замикаєшся в собі, то ти втрачаєш сенс життя. Найскладнішою була боротьба з собою – змусити себе йти далі. Коли я приходжу до госпіталя, то військовим кажу, що через рік-два ви все забудете і будете згадувати це як страшний сон. Протез – не вирок. Я не прикута до ліжка і не маю права здаватись”.