Люди, які залишились у Маріуполі, вийшли з-під валів і намагаються, наскільки це можливо, налагодити життя. Більшість шукає хоч якесь житло, питну воду, ліки та їжу.
Як живе зараз зруйнований Маріуполь розповіли у сюжеті “Сніданок з 1+1”.
Місцева мешканка розповіла про жахіття пережитого.
“Ти лягаєш спати разом з чоловіком і дитиною в одне ліжко, і якщо прилетить, то “накриє” усіх”, – розповідає жінка.
Жінка розповіла, що найбільша необхідність зараз особисто у неї у грошах. Останню зарплату жінка та її чоловік отримували ще в лютому.
“Ми намагаємося ці гроші залишати на хліб. Деколи м’ясо можна купувати, якщо його привозять із сіл”, – розповідає мешканка Маріуполя.
У місті давно порожні банкомати, а для того щоб зняти готівку маріупольцям доводиться їхати через блокпости бойовиків до окупованого Гранітного за рублями.
“Це не дуже безпечно, бо дороги прострілюються”, – зазначає жінка.
Роботи в Маріуполі немає. Можна хіба що найнятися прибирати вулиці, чи голіруч розбирати завали та діставати тіла людей, багато з яких загинули ще в березні.
“Більшість завалів люди розбирають вручну, але це ж психічно треба залишитися здоровим”, – констатує жінка.
Та й хто погоджується на цю роботу, замість грошей врешті отримає пайки.
Щоб заробити бодай-що жінки, у яких вціліло помешкання, виносять з нього одяг і продають на вулиці.
У Маріуполі люди роблять також все, щоб не захворіти, бо коли в кишенях – останні пігулки і доводиться обирати – рятувати себе, чи стареньких батьків.
“Коли ми були в підвалі і гатили Гради, міномети, і в мене боліло серце, то я розуміла, що у мене є ще “Корвалол”, але я його не приймаю, бо я, мабуть, переживу це. Батькам потрібен “Корвалол”, – каже жителька Маріуполя.
У місті не можливо оформити будь-які документи – чи то довідка про народження, чи то про смерть.
“Пологових будинків в Маріуполі немає. Всі пологи проходять в Донецьку і вони там отримують довідку про те, що вони народили”, – каже жінка.
Через війну діти в місті не можуть закінчити школу і отримати український атестат. “Якщо дитина не буде навчатися дистанційно, то ці два місяці не приєднається до якоїсь школи, то не зарахується цей рік”, – каже місцева мешканка.
Та попри все, ті, хто залишається в окупації, намагаються призвичаїтися до нових умов життя.