За лічені дні, що лишилися до “сакральної” для президента РФ Володимира Путіна дати – 9 травня, російській армії не вдасться досягти значних успіхів на фронті. А пізніше така можливість може зникнути взагалі, оскільки Збройні сили України отримають нову потужну підтримку союзників у вигляді важкого озброєння й зможуть влаштовувати для окупантів котли.

Щойно ця зброя надійде до ЗСУ, розпочнеться масштабний контрнаступ. Із взяттям під контроль державного кордону, звільненням ОРДЛО і Криму можуть бути певні питання, які краще вирішувати за столом переговорів.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Напевно, Путін планував досягти якихось перемог в Україні до 9 травня. І ось вже “фінішна пряма”, до “сакральної” дати лишаються лічені дні. Чи вдасться агресору досягти чогось, чим можна буде похвалитися на параді?

– Зараз більш-менш очевидно, що якихось суттєвих результатів за ті кілька днів, що залишилися до 9 травня, досягнуто не буде. Російському глядачеві покажуть щось символічне. Були повідомлення, що готується якесь дійство в Маріуполі, туди прибув їхній знаменитий Соловйов, начебто й Кирієнко там. Очевидно, що це шоу буде транслюватися саме з Маріуполя. Зараз важко спрогнозувати, чим завершиться штурм “Азовсталі”.

У Росії говорять про якісь проміжні результати і намагаються рапортувати – це додаток до “вєлікай пабєди”.

– Ми знаємо, скільки останнім часом було ухвалено рішень західними партнерами України про надання безпрецедентної військової допомоги. Коли це озброєння опиниться на полі бою, тут і зараз?

– Я не можу назвати якийсь конкретний день чи тиждень, але очевидно, що ця важка зброя вже або в дорозі до України, або в дорозі до наших бойових частин на лінії фронту. Те, що в публічному просторі немає щоденного моніторингу, де саме їде ця гармата, цілком зрозуміло.

Але, не намагаючись прогнозувати часові рамки, зрозуміло: щойно ця зброя буде доставлена у війська, до ділянок, де будуть намічені активні наступальні дії, очевидно, що всі ми одразу про це дізнаємося.

– Чи можна очікувати, що надходження цієї зброї до української армії стане переломним моментом у цій війні і ЗСУ зможуть перейти до масштабного контрнаступу?

– Безумовно, в певний момент має наступити перелом, тому що йдеться не лише про кількість зброї, а також і про її якість. Щойно на стороні України з’явиться якісна перевага перед противником, будуть всі підстави вважати, що принаймні на лінії фронту відбудеться перелом. Україна зможе звільняти не 1-2 населених пункти за день, а більші території. Це перше.

Друге – це те, що на певній ділянці фронту ЗСУ будуть спроможні відрізати значну кількість російських військ. Вони йдуть клинами, тому можна буде відрізати солідний клин. Плюс з’явиться більше можливостей для ураження таких стратегічних цілей, як крейсер “Москва” чи великий десантний корабель. Йдеться не лише про морські цілі, а й про наземні.

– Чи допускаєте ви, що після завершення контрнаступу, після звільнення усієї території України ЗСУ підуть далі, на територію РФ?

– Ні, я думаю, такий варіант абсолютно виключений. Навіть якщо ми говоримо про звільнення ОРДЛО, це буде черговий етап операції. Захід українських військ на ті території матиме суттєві відмінності порівняно з тими територіями, які були окуповані зараз.

– У чому буде полягати головна відмінність?

– Відмінність полягатиме в тому, що серед місцевого населення є велика кількість колаборантів і членів їхніх сімей, які чинитимуть якщо не дуже активний, то пасивний спротив українським військам. Це перше. Друге – я абсолютно впевнений, що Росія вже зараз працює над тим, щоб залишити там якомога більше диверсійних груп із відповідними схронами, зброєю, вибухівкою тощо. Ця територія буде значно складніша з позиції встановлення контролю.

Третій момент – навіть сам вихід на кордон із РФ, як ми це спостерігаємо зараз, як це було в 2014 році – також може бути непростим. Українські сили можуть опинитися під постійними обстрілами з боку російської території, тобто саме питання взяття території під надійний контроль також проблематичне.

Але це з суто військового боку, не зачіпаючи можливі домовленості між сторонами. Якщо на той час Росія все-таки буде змушена сісти за стіл переговорів не з ультиматумами, а в пошуку якогось прийнятного компромісу, тоді ці питання, принаймні взяття під контроль кордону, будуть вирішені значно успішніше.

Що стосується анексованого Криму, то я поки що не бачу того, щоб Росія виявила готовність вести переговори стосовно його статусу і дипломатичного вирішення питання.

Якщо не буде завдано переконливої поразки Росії, для українських Збройних сил це також буде доволі складним завданням – більше з тих самих причин, які я називав щодо території ОРДЛО плюс присутність на півострові значної частини російських військовослужбовців, членів їхніх сімей. Зараз складно оцінювати, яка кількість населення буде вороже чи зі страхом дивитися на ЗСУ. Тому військовий шлях вирішення проблеми незаконно анексованого Криму наразі виглядає малоймовірним.