У ситуації війни Росії проти України Кримський міст відіграє ключову роль для військового угруповання окупанта на півострові. Ця споруда неодмінно має бути знищена, хоча наразі такої фізичної можливості практично немає.

Жителі окупованих районів півдня материкової України, тікаючи від воєнних дій, вимушені незаконно перетинати кордон України і їхати в Крим, використовуючи півострів як пересадковий майданчик. При цьому окупанти намагаються використовувати чоловічу частину біженців як “гарматне м’ясо” у війні.

Таку заяву в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив дипломат, експостпред президента України в АР Крим Борис Бабін.

– Після того, як крейсер “Москва” пішов на дно, почали активно обговорювати тему знищення Кримського мосту. Яка ваша думка з цього приводу? Чи може цей об’єкт бути корисним для нас після деокупації півострова?

– Передусім ми маємо тематичні заяви повноважних українських представників про те, що наразі фізично важко або неможливо знищити чи істотно пошкодити цю споруду. За умов конфлікту, що триває, значущість цього мосту для окупантів є винятковою, оскільки вони перекидають ним зброю, забезпечують інше військове постачання.

Сьогодні Кримський міст відіграє ключову роль у діяльності російського військового угруповання на півдні України, починаючи від Маріуполя і закінчуючи Херсоном. Це очевидно, якщо подивитись на мапу.

Питання знищення мосту має стояти, але тут є два ключових фактори, зокрема ситуація на момент знищення. На сьогодні його знищення переважає над будь-якими викликами. Друге – ми не ведемо загарбницької війни, ми ведемо оборонну війну проти ворожої агресії. За таких умов наша перемога передбачає відновлення України в кордонах, що були порушені в лютому 2014 року.

Кавказький берег Кримського мосту не є Україною, якщо не враховувати острів Тузла. Тому після нашої перемоги там все одно залишиться державний кордон. З яким державним утворенням ми матимемо там кордон – це вже друге питання. Якщо там буде російська влада, за жодних обставин я не бачу ніякої доцільності збереження цієї споруди.

Єдина проблема полягає в тому, що його знищення або припинення існування не має заважати нашому судноплавству в Маріуполі і Бердянську, які після деокупації будуть відновлені як торговельні порти.

– З 30 квітня окупанти “закривають” Крим – забороняють в’їзд та виїзд з півострова через проблеми з мобілізацією. Як думаєте, чи багато буде охочих взяти зброю до рук та піти воювати проти українців серед росіян, які колонізували Крим?

– Дійсно, російських колонізаторів у Криму багато. Можна обережно казати про не менш як пів мільйона осіб. Сьогодні ми бачимо шалений пошук охочих. Насамперед вони хочуть брати найманців. Наскільки я знаю, озвучено пропозицію 300 тисяч рублів одноразової виплати за участь у бойових діях проти України.

Щодо обмеження виїзду, там дуже цікава ситуація. У Крим сьогодні змушені виїжджати мешканці Херсонщини і окремих районів Запорізької області, які окуповані Росією. Адже РФ не дає гуманітарних коридорів через лінію зіткнення.

Перетин лінії зіткнення через російські провокації пов’язаний з величезним ризиком, тому люди змушені виїжджати в Крим, далі вони мусять, на жаль, протиправно перетинати державний кордон з Росією, виїжджати на Кавказ, а далі з території РФ через Вірменію, через кордон з Естонією, через будь-які форми вони намагаються втекти з РФ і повернутися в Україну або в країни Європи.

Тому ці обмеження щодо перетину моста росіяни запроваджують зокрема і для того, щоб фільтрувати це населення, яке вимушено тікає з зони бойових дій.

– Яка небезпека для цих людей у Криму – через те, що вони українці, які тікають з України?

– Основна небезпека полягає в тому, що чоловіче населення підлягає так званій злочинній мобілізації. Якщо окупанти проводять її для кримчан приховано, застосовуючи методи напівпримусу, шантажу або заохочення колаборантів, то особи чоловічої статі, які, наприклад, втікають з Маріуполя, розглядаються окупантами як громадяни фейкових “республік”, гарматне м’ясо. Цих жаліти вони, звісно, не будуть.

Люди прекрасно розуміють реальне ставлення до них окупантів і сприймають Крим як транзитну територію. Крім того, через окупаційний режим, який там є – а він навіть більш жорсткий, ніж режим у самій Росії – для цих переміщених осіб немає жодних економічних можливостей. Тому вони не розглядають Крим як пристанок.

Цей процес може бути неконтрольованим, бо люди це роблять самі. Держава-агресор дуже не любить неконтрольовані процеси. Люди тікають в Росію, а далі – в треті країни, тому РФ хоче їх зупинити. Тому є обмеження.