Родина фінансово виснажена, але лікування дитини не можна зупинити.
Доля може “дарувати” найнеприємніші сюрпризи в найнеочікуваніші моменти життя. Так сталось у мами маленького киянина Давида Сухомлина. Жінка була щаслива, бо носила під серцем бажаного синочка, аж раптом лікарі виявили в неї онкологію, тож за подальше життя їх обох довелося вести боротьбу.
«Як зараз пам’ятаю той жахливий день на прийомі у гінеколога: «У вас кістозне утворення лівого яєчника величезних розмірів», – сказала вона та виписала величезну кількість направлень…ІПАГ, Національний Інститут Раку, величезна кількість лікарів, операція на 24-25 тижні вагітності і як результат: «У вас рак». Для порятунку наших життів було ухвалене рішення доносити дитину до 30 тижня і народжувати. 06.03.2018 року на світ з’явився наш син Давид вагою всього 1350 гр і 40 см. Крихітна грудочка, закутана не в мамині обійми, а в трубочки та давачі…», – пригадує жінка.
Поки лікарі рятували життя сина, мама вела паралельно свою боротьбу. І вони обоє справились, та не без наслідків.
«Ніколи не любила лікарні, та й хто їх любить, але дітись було нікуди: син в реанімації пробув місяць, потім ще місяць на другому етапі вихожування в Охматдиті. В мене 3 курси хіміотерапії, а наш тато розривався: то туди, то туди. Здавалось два страшних місяці лікарень позаду, в мене закінчилось лікування, і сина виписують додому, тепер ми будемо всі разом, та все тільки починалось… Купа лікарів, різних діагнозів, та найстрашніший прозвучав в 5 місяців. “Є перші ознаки формування ДЦП”, – сказав лікар. Може помилилася, думали ми, може ще просто масаж не дав результату та в 6 місяців діагноз підтвердили», – пригадує мама.
Родина взялася за виходжування сина, щоб мінімізувати вплив діагнозу і подарувати йому самостійне майбутнє.
«Одразу 4 курси Бобат та Войта терапії, далі заняття кожен день вдома з реабілотологом чергуються з реабілітаційними центрами… Пізніше підключили логопеда і психолога кілька разів в тиждень, басейн, іпотерапію. Кожну вільну хвилину між заняттями займаємось ще й самі. За весь цей час ми відвідали багато центрів, та один нам дає найкращі результати – це центр інтенсивної терапії в місті Варшава. Щоразу наш розумний хлопчик приїздить звідти з максимальними покращеннями, після останньої поїздки я побачила його перші більш менш вільні, не скуті спастикою, кроки та більш сконцентровані і ціленаправлені рухи ручками. Для кращого результату потрібно хоча б 3-4 курси на рік», – розповідає жінка.
За весь цей час лікування родина дуже виснажена фінансово і наступний курс реабілітації для Давида опинився під запитанням. Допустити цього не можна, адже без занять у хлопчика може бути не лише зупинка в подальшому розвитку, але і відкочування назад у навичках. Тому родина наважилась розповісти свою історію і сподіватись, що небайдужі люди допоможуть їм впоратись із фінансовим навантаженням у реабілітації сина.
«Скільки всього ми вже спробували і пройшли – незлічити, але попереду набагато більше. Ні, ми не жаліємось, хіба взагалі маємо на це право?! Коли твоя дитина така сильна і щодня бореться із цим ворогом…Ми просто просимо вас про допомогу, бо самим вже не впоратись», – каже мама Давида.
Реквізити для допомоги:
Картка ПриватБанку
5168 7450 3068 1545
МОШКОВСЬКА КАТЕРИНА ГРИГОРІВНА