facebook

СБУ викрила зрадників, які навели російський «Іскандер» на село Гроза у Харківській області.

Служба безпеки «по гарячих слідах» встановила особи двох зрадників, які скоригували російський ракетний удар по кафе у селі Гроза на Харківщині 5 жовтня.

 

Зловмисниками виявились двоє місцевих жителів – 30-річний Володимир Мамон та його молодший брат 23-річний Дмитро Мамон, які під час окупації регіону перейшли на бік рашистів.

 

За це фігуранти отримали «посади» у лавах окупаційного «управління внутрішніх справ військово-цивільної адміністрації Харківської області». Там одного з них призначили «водієм конвойної групи», іншого – «інспектором дорожньо-патрульної служби».

 

Однак, напередодні звільнення регіону обидва зрадники разом із родинами втекли до рф, де продовжили працювати на користь країни-агресора.

За вказівками російських окупантів вони дистанційно розпочали формувати власну мережу інформаторів на підконтрольній Україні території.

Під виглядом дружніх розмов та листувань у месенджері зрадники випитували у людей відомості про дислокацію Сил оборони та масові заходи на території регіону.

Від початку жовтня цього року обидва фігуранти почали збирати інформацію про заплановане перепоховання загиблого українського захисника у селі Гроза. При цьому вони розуміли, що внаслідок ворожої атаки обов’язково загинуть мирні мешканці – їх знайомі з села Гроза, в тому числі й ті, хто надавав їм інформацію.

Дізнавшись точну адресу та час проведення мирного заходу, Володимир Мамон передав ці дані російським окупантам.

Отримані відомості рашисти використали для здійснення прицільного удару по українському селу із застосуванням оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер М».

Тоді внаслідок повітряної атаки рф загинули 53 мирних жителі, серед них – малолітня дитина.

 

На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки склали обом фігурантам підозри за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 111 Кримінального кодексу України.

 

Крім того, злочинні дії Володимира Мамона додатково кваліфіковані за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 438.

Джерело.