Жінки залишаться, а чоловіки виїдуть до них за кордон: чи загрожує Україні демографічна катастрофа
Війна в Україні може спрововкувати серйозну демографічну кризу. Все через те, що чимало жінок, які виїхали за кордон, там вже призвичаїлись і не планують повертатись додому. А відповідно до них згодом приєднаються і чоловіки.
В Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України кажуть, є ризик того, що після війни українські жінки не повернуться додому, а возз’єднання родин можливе вже за кордоном, куди зможуть виїхати чоловіки.В Інституті зазначають, більшість українських жінок, які через війну виїхали до Європи – це ті, які мають вищу освіту й здатні самостійно про себе подбати у новій країні. Чим довше триватиме війна, тим швидше жінки облаштують своє життя в іншій державі. А коли буде знято режим воєнного стану, чоловіки можуть поїхати до них, а не навпаки.
Про це розповідає ТСН.ua.
За інформацією управління Верховного комісара ООН у справах біженців, зараз за кордоном перебуває 6,2 мільйона українців, які виїхали рятуючись від війни. А сайт Eurostat повідомляє про понад 4 мільйони українців, які мешкають в країнах ЕС. Біженці з України мешкають у різних країнах Європи. Найбільше тимчасовий захист наші люди отримують у Німеччині, Польщі, Чехії.
Точної кількості українців ніхто назвати не може, бо не всі офіційно зареєстрували свій статус та отримують відповідну допомогу. Багато сімей переїжджають з країни в країну, а там не завжди швидко оновлюють офіційну статистику.
В Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи кажуть, що свої прогнози роблять на основі даних, які отримують з різних джерел, а що буде за місяць, а тим більше за рік – досить важко спрогнозувати, опираючись лише на окремі дослідження.
“Ситуація постійно змінюється. Дослідження про українців за кордоном періодично проводяться у різних країнах Європи. Дуже складно робити висновки по цих обстеженнях, а тим більше, прогнозувати подальшу демографічну ситуацію в Україні. У більшості випадків люди, яких опитують під час досліджень, кажуть про ситуацію станом на зараз, відповідно до свого морального та емоційного стану. Тому, для демографічного прогнозу, я б не брав би на віру те, що кажуть опитані українки за кордоном. Під емоційним впливом вони можуть сказати одне, а от коли настане час приймати кінцеве рішення, то воно може бути абсолютно протилежним. Тому що люди будуть приймати рішення опираючись на суто практичні речі і зважувати все більш прагматично”, – пояснює сайту ТСН.ua Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ.Він додає, що результати опитувань з’являються через 1-2 місяці після їх проведення. І за цей час думка опитаних людей може кардинально змінитися, та й вони можуть переїхати до іншої країни.
“Цінність цих опитувань українців за кордоном важлива, але не є показовою. Ось до прикладу, опитали наших жінок у Чехії, чи у Німеччині. Вони сказали, що хочуть повернутися додому. А у цих країнах взяли і підвищили допомогу біженцям, і, я гадаю, вони можуть змінити свою думку. А якщо війна буде тримати ще три роки? Що тоді? Правильно, кардинально зміниться думка опитаних. Жінки скажуть, що не повернуться додому, бо бояться обстрілів, а чоловіки не поїдуть до них, бо війна триває. Тому опиратися на ці дослідження неварто. Єдине, що зараз можна точно сказати – будуть зустрічні потоки після війни, коли б вона не закінчилася. Я маю на увазі, що частина жінок з дітьми повернуться до України, а частина чоловіків поїдуть до своїх сімей за кордон. А яким буде це співвідношення – залежать від ЗСУ. Чим скоріше закінчиться війна, тим це буде кориснішим для українців та для демографічної ситуації в Україні загалом”, – пояснює Олександр Гладун.
Вчений наголошує, що повернення жінок і дітей до України, і возз’єднання сімей – залежить від того, коли закінчиться війна. А цього зараз ніхто не може сказати.
“Чим швидше це станеться, тим більше шансів для возз’єднання сімей. В іншому випадку місяці та роки війни будуть породжувати нові сумніви та змінювати думки жінок та чоловіків. Люди будуть аналізувати ситуацію – чи є у них житло, чи є у них робота, чи буде їм та як саме допомагати держава. Зараз на відновлення пошкодженої будівлі держава виділяє 200 тисяч гривень. Як на мене, то це замало, якщо повністю зруйноване житло у сільській місцевості або у місті. А це дуже важливо для возз’єднання сімей. Як саме їм допоможе держава, чи будуть давати вигідні кредити. Тобто дуже багато буде залежати від умов в України та від політики тих держав щодо наших громадян, де їм надали тимчасовий захист”, – зазначає Олександр Гладун.
Вибір не буде легким
Він додає, що важливим моментом є те, що саме робить наша держава для того аби люди хотіли сюди повертатися після закінчення війни. А це вже зараз потрібно аналізувати і активно змінювати.
Наприклад, дитяче питання. До сусідніх країн виїхало багато жінок Із дітьми. Там діти швидко адаптувалися до зміни місця проживання. Вони ходять до місцевих дитячих садочків, гуртків та шкіл.
Звичайно, що у батьків виникне запитання: а чи варто все це руйнувати, бо дитина вже вільно володіє мовою, завела нових друзів, має власні уподобання, плани, перспективи.
“Припустимо, що війна закінчилася і сім’я вирішує повернутися додому. Але дізнається, що в Україні все навчання для студентів платне. Тобто батькам доведеться брати кредит і повертати його через кілька років. А в країні, де вони живуть, навчання безкоштовне або за меншу вартість. Яким буде вибір батьків? Важко сказати, але легким він точно не буде. А щоб він був легшим має діяти активна державна політика, потрібно робити все, аби у людей навіть не виникало сумніву повертатися чи ні. Тоді і з демографічною ситуацією у нас буде краще”, – підсумовує Олександр Гладун.