В 41-му році вбитих було від 3 до 5 тисяч, кажуть історики.

На рівні із застосуванням зброї масового знищення – саме таке визначення, відповідно до 56-ї статті Женевської конвенції, має зумисне руйнування дамб. На що росіяни пішли вже не вперше. Наша історія схожі випадки вже бачила, це було на початку Другої світової. І тоді, і зараз – підривали зумисно, підривали за наказом із Москви, хоча знали, що нижче дамби живуть люди. Історичні паралелі з підривами Дніпровських ГЕС зібрала ТСН.

Пробоїна в дамбі, затоплені кілометри суходолу та гігантський потік води – такими були кадри після підриву Каховської ГЕС. Поруйновані турбіни й велика вода однаково моторошний вигляд мають і в кольорі, і без. Подібне з найбільшими ГЕС в Україні вже було 1941 року в Запоріжжі.

82 роки тому найбільшу ГЕС на Дніпрі підірвали теж росіяни – радянські військові 274-ї стрілкової дивізії Петровський та Єпов. Це довго замовчували і приховували будь-які докази, документів практично немає. Більшість відомостей – це спогади очевидців, як один із нечисленних щоденників радянського офіцера, який зберігається в музеї історії України у Другій світовій війні. “Залиті всі плавні, прохідність для німців стала неможливою, зроблено без попередження, немало жертв і у нас, багато хто втопився”, – записав військовий у щоденнику.

У зневоднених містах люди вигадують системи збору дощової води, бо без неї не обійтись після зміління водосховища
Не попередили про підрив окупанти окупантів і зараз. Про це активно пишуть у ворожих пабліках, кажуть, що чимало російських позицій опинилися затопленими.

В 41-му році вбитих було від 3 до 5 тисяч, кажуть історики. Сходяться в тому, що цивільних жертв із тих 3 тисяч загиблих було набагато менше. “Це були виключно солдати. Якщо і були цивільні особи, то випадкові люди, які якимось чином опинилися у Дніпровських плавнях. Чому? Тому що перед підривом співробітники ГЕС скидали воду”, – розповідає завідвач музею історії Запорізького національного університету Володимир Лініков.

Про це скидання було відомо, та якщо цивільні могли втікати, солдати без наказу – ні. “Є спогади, що трупи були на деревах. Є спогади про те, що солдат рятували човнами. На той момент практично кожен мав човен, і от люди ними певну кількість солдатів із дерев рятували”, – розповідають історики.

Підрив Дніпровської ГЕС
Сьогодні ж операції з порятунку цивільних – безпрецедентні, як спецслужбами, так і не байдужими українцями, але здебільшого в неокупованій частині затоплених територій. Якщо зараз ми все це бачимо, маємо дані, то в минулому столітті про ці наслідки не говорили. Як і про екологічні, хоча тоді й підприємств нижче від ГЕС практично не було, на відміну від сьогодення. “Значні території: помешкання, поля, сміттєзвалища, дороги, техногенні споруди – це все страшна загроза для довкілля. Є загроза епідеміологічного характеру, є загроза нафтового забруднення, і є головне – загроза для радіаційної безпеки. Тому що Каховське водосховище підтримує стійкість ставка-охолоджувача ЗАЕС”, – кажуть екологи.

Підрив Дніпровської ГЕС
Відновити Каховську ГЕС не вдасться, заявили в “УкрГідроЕнерго”, а на зведення нової, за прогнозами, потрібно років 5. Рівно стільки ж пішло на відновлення “Дніпрогесу”, який вдруге підірвали вже німці, відступаючи в 43-му. Але в Запоріжжі роботи почалися, коли територія вже була деокупована, а нам це зробити ще тільки потрібно.