Шість годин пораненим із побратимами штурмував позиції ворога: героїчний вчинок українського захисника вразив командира (ВІДЕО)

Кулеметник з Чернівців, з позивним “Святий”, у той момент коли сам вже стікав кров’ю, намагався врятувати друга із смертельним пораненням. Військовий відмовився від евакуації, коли кілька осколків потрапили йому в ногу. Тоді його група у Вугледарі штурмувала позиції російських військових. Наші потрапили під обстріл і кулеметник дістав ще одне пораненняю

Про це розповідає ТСН. ua.

Через кілька тижнів після поранення 26-річний Михайло вже може пересуватися на милицях. Нині він на реабілітації у Чернівцях, але спогади про важкі бої у Вугледарі і тут не відпускають його.

Піхотинці 72-ї кулеметної бригади штурмували позиції росіян, аби взяти під контроль стратегічно важливу ділянку.

“У той день загинув мій заступник. Кожен метр української землі він не просто так відвойовується”,- розповідає командир підрозділу Назар Кішак. “Це виходить висота і якщо там противник би виставив свої міномети, свою артилерію, то вони би просто знищували на відстані нашу піхоту”, – пригадує Михайло з позивним “Святий”.

Того дня згадує, сили були нерівні – росіян у кілька разів більше. Проте вони змогли підійти до позиції ворога та атакувати. “Ми їм пропонували здаватися, щоб не посилювати цей бій, але вони хотіли нам довести, що вони все таки бійці якісь”, – каже кулеметник.

Саме тоді російський солдат влучив у Михайла гранатою. Попри сильний біль у стегні він продовжував далі вести бій.

“Якщо б я пішов і мене би ще хтось супроводжував, бо самий ти не вийдеш звідти, тобто група втрачає декілька людей”, – каже про свою мотивацію “Святий”.

“Він виконує все і до кінця, таких насправді мало людей, бо він дуже сильно вмотивований. Він ще мотивує частину команди”, – додає командир.

Запеклий бій тривав понад 6 годин і завершився перемогою Михайла і його побратимів. Але потім спрацювала ворожа артилерія і Михайло отримав ще кілька поранень у коліно. Попри усі травми – найперше, згадуєш, намагався врятувати побратима. “«Берет» стікав кров’ю, я почав тампонувати йому рану, воно взагалі нічого не давало, до того ж, що я відчував, що у мене теж нормально крові натекло”, – каже він.

Врятувати друга не вдалося, Михайла ж терміново евакуювали до госпіталю.

Звідки у нього стільки мотивації – дивується навіть командир. Хлопець пішов добровольцем на фронт, бойового досвіду не мав, однак усе «хапав на льоту». “Якби кожен військовослужбовець був таким як Михайло, ми вже б давно змінили ситуацію. Будемо клопотати, щоб Михайло вже ставав командиром відділення, тому що таких людей треба тільки мотивувати та підтримувати”, – додає командир.

В Михайла попереду тривала реабілітація, а після неї він хоче повертатися до побратимів, аби помститися за загиблого друга. “Ця травма не настільки болюча, як втрата побратима. Звичайно, ми помстимося і помстимося ми дуже сильно, можуть бути впевнені в цьому”, – переконує “Святий”.