За інформацією Генштабу, в армії перебувають більше 30 тисяч жінок-військовослужбовців

Переконання, що служити в армії та захищати свою країну можуть тільки чоловіки, стає віджилим стереотипом. У війни буває жіноче обличчя. Це доводить сумна статистика: за 7 років бойових дій на Донбасі загинуло 15 українських жінок, які перестали бути “берегинями домашнього затишку” і обрали шлях воїтельок, які захищають свою Батьківщину.

Новини.LIVE пропонує згадати разом їх імена і дізнатися історії життя і трагічної смерті деяких українок.

Ходила під кулями
Сабіна Галицька – медсестра ЗСУ, яка у 2018 році загинула під час обстрілу. Їй було лише 23. Це сталося в районі Катеринівки на Луганщині. Бойовики обстріляли автомобіль з медиками, внаслідок чого загинула дівчина-військова. Протитанкова ракета пробила корпус авто, і Сабіну Галицьку смертельно ранило уламками.

Дівчина родом з села на Житомирщині, народилася вона в сім’ї робітників. Після закінчення 9-ти класів вирішила піти в медичний коледж в Новограді-Волинському, а після цього працювала акушеркою в лікарні. У 2016-му підписала контракт з ВСУ. Батьки відмовляли дівчину, але вона прийняла тверде рішення. На фронт Сабіна Галицька потрапила у 21-річному віці.

“Пам’ятаю, як її привів до мене начальник медслужби й каже: “Знайомтеся, це Сабіна”. Заходить дівчина, зовсім ще дитина. Я все намагалась нагодувати її бутербродами, а вона нічого не їла, соромилася. Тиха, скромна дівчинка. І дуже красива”, – розповіла військовий медик Наталя Ногайчук.

Жінка додає, що Сабіна завжди просилася бути присутньою на найскладніших операціях, тому що хотіла швидше всьому навчитися. Загалом медсестра врятувала життя сотням бійців. Її колеги згадують, що вона сердилась і плакала, коли командир забороняв дівчині їхати на небезпечну ділянку, тому що там не закінчився обстріл.

“Сабіна весь час ходила під кулями. Вона дуже амбітна дівчина, яка переживала за всіх бійців, коли навіть перебувала на ротації“, – каже Наталя Ногайчук.

20 лютого 2018 року бійцям потрібно було відвезти мирним громадянам в Катеринівку їжу і медикаменти. Це не вважалося небезпечним завданням, тому що їхати потрібно було вдень, але командир чомусь не хотів відпускати Сабіну Галицьку. Вмовивши його, вона все ж відправилася на завдання.

Бійці буквально 500 метрів не доїхали до населеного пункту Катеринівка. Бойовики з засідки підбили автомобіль. Дівчина загинула миттєво. Обставини смерті Сабіни описав у себе на сторінці у Facebook військовослужбовець ЗСУ Гліб Бабич.

“Після того, як ракета потрапила в машину, від удару водій знепритомнів і ліг на кермо. Приголомшений і контужений командир машини, нахилившись, дотягнувся до керма і зміг довести скалічену машину до рятівного капоніра. Другий постріл однозначно став би останнім. Чути було тільки голос пораненого. І більше не було Сабіни. Величезна кінетична енергія ракети проломила і порвала борт. Великий шматок обшивки, розлетівшись, пішов всередину. Туди, де навпроти сиділа Сабіна з медичним рюкзаком. Шансів не було”, – саме так побачив останні хвилини життя дівчини Гліб Бабіч.

Всі, хто знав медсестру, не могли повірити в її загибель. Навіть мати говорила, що не відчуває, що її дочки більше немає серед живих.

“Після її смерті мені подзвонили, напевно, більше тисячі людей. Хлопці не могли повірити в загибель Сабіни. На похорон приїхали навіть ті, хто вже демобілізувався або перевівся в інші підрозділи. Дорослі чоловіки не стримували сліз. Майже всі принесли троянди. Знали, що Сабіна любила саме ці квіти. Стежку, по якій труну несли в храм, ми теж засипали трояндами”, – розповіла військовий медик, яка служила разом з нею.

Вдома мами не дочекались чоловік і двоє дітей
Ще однієї жінки, яка мала жагу до захисту своєї країни, не стало 2 квітня. Це відома в соцмережах волонтерка і військова з батальйону “Донбас-Україна” Яна Червона з позивним “Відьма”. Вона загинула 2 квітня в Луганській області внаслідок обстрілу з важкої артилерії.

До війни Яна Червона жила в Харкові, де була учасницею місцевого Євромайдану. Вона долучилася до активістів відразу після виходу з декретної відпустки. З літа 2014, коли почалися бойові дії на Донбасі, була волонтеркою, допомагала добровольчому батальйону “Айдар”. За 2 роки вирішила піти на службу в ЗСУ.

“Один боєць, коли ми привезли допомогу, сказав: як вам класно, волонтерам. Ви побудьте тут, поживіть в бліндажах і подивіться, як це важко. Я вирішила спробувати, чому б і ні?” – казала жінка працівникам місцевих ЗМІ.

Яна Червона була кулеметницею, служила в 54-й бригаді, потім – в 46-му окремому батальйоні спеціального призначення “Донбас-Україна”, який зараз знаходиться на передовій в Луганській області.

“Не знаю, чи можна сказати “дякую” цій війні. Це, напевно, неправильна фраза. Але завдяки всьому цьому ми взагалі зрозуміли, що таке Україна. Я вивчила гімн України. Я почала з дітьми вдома говорити українською”, – розповідала військова.

Жінка також зізнавалася, що не знає, коли їй вдасться виїхати з передової, щоб побачитися з родиною.

“Сьогодні ще о 12:35 спілкувалися з нею, питав про те, що привезти їй на фронт. Вона сказала про пару простих речей і потім пообіцяла вийти пізніше на зв’язок і доповнити список потреб. Але за годину вже зовсім не виходила на зв’язок. Потім я дізнався гірку звістку”, – написав у день обстрілу волонтер і капелан Анатолій Кушнірчук.

Яна Червона загинула від прямого потрапляння снаряду в їх бліндаж. У неї залишилося двоє дітей, чоловік і мати.

Необережне поводження зі зброєю чи умисне вбивство?
А ось 23-річна Надія Морозова, солдат 59-ї бригади, яка була кухарем у зоні АТО, загинула у селі Павлопілля під Маріуполем 26 червня 2017 року. Спочатку військові стверджували, що причиною загибелі жінки було кульове поранення під час артилерійського обстрілу бойовиків, однак 6 липня стало відомо, що у її вбивстві підозрюють товариша по службі. Їй було всього 23, як і Сабіні Галицькій. Мати Надії Морозової розповіла журналістам, що востаннє розмовляла з донькою за кілька годин до її смерті – вона казала, що готує вареники для військових.

До похоронної процесії долучилися ледь не всі односельці військової, а також її товариші по службі – жінку ховали з почесною вартою та військовим оркестром. Водночас зазначається, що військові, які приїхали на похорон, неохоче говорили про обставини загибелі Морозової, а її матері повідомили про смерть доньки лише за два дні після трагедії. Один з військових каже, що жінка загинула під час мінометного обстрілу, однак на питання, о котрій годині сталася трагедія, відповідає “мене не було в той час”.

Військовий комісар розповів, що Морозова загинула під час обстрілу Павлополя. Зазначалося також, що вона вступила на контрактну службу лише за три місяці до того і відразу потрапила на передову. Уже 30 червня повідомлялося, що обставини смерті Морозової вивчає військова прокуратура, розслідування проводиться також у військовій частині, де вона служила. Рідні Морозової та правозахисники не розуміли, чому вона потрапила на передову, та вимагали розібратися в цій ситуації. 6 липня колишній прокурор сил АТО Олег Сенюк повідомив, що жінку вбив інший військовий з її ж бригади.

“Це небойова втрата і було позбавлення життя насильницьким способом. Вже з цього приводу є підозрювана особа, яка розповіла окремі деталі вчинення цього злочину. Це співслужбовець. Він свою провину у вбивстві не визнає, він визнає необережне поводження зі зброєю, що призвело до смерті цієї особи”, – заявив Сенюк.

Зазначається, що на Батьківщині загиблої ніхто не знав, як і де вона служила, а також, що від сина Морозової, якого вона утримувала сама, батько відмовився ще до народження хлопчика. Крім того, повідомляється, що в Надії Морозової у батальйоні був коханий, який під час її загибелі був на польовому чергуванні. Водночас з бійцем, якого підозрюють у вбивстві, вона мала лише дружні стосунки.

Розтин тіла Морозової робили у цивільному моргу у Волновасі. У висновку судмедексперта сказано, що вона загинула від наскрізного кульового пострілу в голову за невизначених обставин.

Психолога підозрюють у самогубстві
Влітку цього року на Донбасі загинула ще одна молода дівчина Катерина Шемчук. Їй було 22 роки. Про сумну новину повідомив голова Закарпатської обласної ради Олексій Петров у Facebook. За його інформацією, у дівчини залишився батько.

“Під час виконання службових обов’язків, трагічно загинула військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, лейтенант Карина Шемчук. Війна забрала ще одне молоде серце…”,– написав Петров.

Дівчина була випускницею Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного. Вона також була заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення. Низка ЗМІ повідомляють, що Карина покінчила життя самогубством. У Міністерстві оборони наразі не повідомляють офіційну версію смерті дівчини.

І це далеко не всі жінки, які за 7 років війни трагічно загинули на Донбасі. Наприкінці минулого року повідомлялося про 14 смертей за весь час проведення АТО та ООС. Цьогоріч список поповнився ще двома іменами.

За інформацією Генштабу, в армії перебувають понад 30 тисяч жінок-військовослужбовців, з них понад тисяча – старші офіцери. З вересня 2019 року українські дівчата отримали можливість навчатися у військових ліцеях та установах вищої освіти. Сьогодні кількість жінок, які навчаються у військових вишах і навчальних підрозділах, перевищує 10 % від загальної чисельності зарахованих на навчання. Дуже показовим є і те, що цьогоріч Президент Володимир Зеленський підписав указ про перейменування свята День захисника України. Тепер 14 жовтня в Україні офіційно відзначають День захисників і захисниць України.