Найнебезпечніший в’язень Великої Британії серійний убивця Роберт Модслі проведе свій останок життя у підземній спеціальній одинарній камері, виготовленій зі скла та бетону. Злочинець, який отримав прізвисько “Ганнібал” після того, як виїв ложкою мозок жертви, вже провів майже 40 років у “одиночці”, оскільки його визнали надто небезпечним, щоб він міг знаходитися поруч з іншими в’язнями.

Про це пише британське видання The Mirror. Зазначається, що спеціальну камеру для “Ганнібала” побудували у 1983 році.

Роберт Модслі народився у Ліверпулі в районі Токстет, відомому високим рівнем злочинності. Роберту було лише 21, коли він вчинив своє перше вбивство.

Це сталося у 1974 році. Модслі, який на той час підробляв чоловічою проституцією, зарізав одного зі своїх клієнтів, Джона Фаррелла. Той показав Роберту фотографії зі зґвалтованими та побитими ним дітьми. Це розлютило Модслі й він накинув на шию Джона простирадло і придушив його, а потім завдав ножових ударів.

Всього через два дні злочин було розкрито, а юного вбивцю заарештовано. Після цього вбивства Модслі отримав прізвисько “Синій” – через колір обличчя жертви.

Обстеження Роберта Модслі показало, що юнак неосудний, тому його відправили у психіатричну лікарню Бродмур, яку створили спеціально для кровожерливих психопатів та душевнохворих ґвалтівників. У Бродмурі була найнадійніша в Британії охорона та найсуворіший режим утримання.

Після трьох відносно спокійних років ув’язнення, Модслі у 1977 році разом із ще одним злочинцем Девідом Чізманом напав на одного з пацієнтів, який проходив примусове лікування від педофілії – Девіда Френсіса.

Модслі з Чізманом забарикадувалися в одній із палат і протягом дев’яти годин жорстоко знущалися з Френсіса, закатавувавши його до смерті. Весь цей час персонал клініки та поліція без успіху намагалися домовитися про звільнення заручника.

А коли Модслі з Чізманом нарешті здалися, то рятувати вже було нікого – Френсіса було розчленовано саморобними ножами. Розтрощена черепна коробка вбитого була порожня, а на місці мозку стирчала столова ложка. Обличчя Модслі було вимазане кров’ю жертви.

Після цього жорстокого вбивства його визнали занадто небезпечним, щоб залишати в Бродмурі, і перевели до в’язниці суворого режиму Вейкфілд.

А вже наступного року Модслі примудрився влаштувати в найбільш охоронюваному корпусі в’язниці криваву вакханалію. Він спочатку порізав ножем та задушив свого співкамерника Солні Дарвуда, який відбував термін за серію зґвалтувань.

Сховавши тіло під ліжком, Модслі почав шукати у тюремних коридорах свою наступну жертву. Нею став Білл Робертс, який був ув’язнений за сексуальне знущання з семирічної дівчинки. Він зарізав Робертса ножем, а потім розтрощив його череп, б’ючи об решітку.

Після цього Модслі спокійно підійшов до тюремного охоронця і холодно сказав, що на вечірню перевірку з поважної причини з’являться на дві людини менше.

Після суду, який додав Роберту Модслі ще кілька довічних термінів, його на 5 років закрили в одинарній камері. Але цього здалося мало і для монстра створили спеціальну камеру із високим рівнем безпеки, яку назвали скляною кліткою.

Цей бокс з бетону та скла має розміри 5,5 на 4,5 м, У ньому відсутні вікна, що виходять на вулицю. Також забезпечено високий рівень шумоізоляції. Єдиними меблями в камері є стіл і стілець, які виготовлені з пресованого картону, а унітаз і раковина прикручені до підлоги. Ліжко Модслі являє собою бетонну плиту.

Двері камери виготовлені з міцної сталі, які відкриваються всередину клітки. В одній з прозорих стін є щілина, через яку охоронці передають Модслі їжу та інші необхідні речі.

При цьому Модслі дозволяється займатися фізичними вправами протягом однієї години на день. Коли він йде на тренажерний майданчик, його супроводжують шість озброєних до зубів охоронців, і він ніколи не має доступу до інших ув’язнених.

Під час інтерв’ю ВВС Модслі поскаржився, що відчуваэ себе “мучеником” в одиничній камері, і стверджував, що його мова постраждала від того, що він ніколи ні з ким не розмовляє.

За словами Модслі, ув’язнення наштовхнуло його на спогади про дитинство, коли його регулярно закривали й били.

Крім нього у батьків було ще 10 дітей. Роберта у шестимісячному віці та ще трьох його старших братів батьки віддали до дитячого притулку, який утримувався при католицькому монастирі. Там Роберт пробув до 6 років. Він згадує цей час як найкращі роки свого життя, адже черниці дбали про дитину, читали йому книжки.

Але батьки раптово згадали про нього та його братів і забрали дітей із монастирського притулку додому. З цього моменту в житті Роберта настало справжнє пекло. Його регулярно били, і він часто терпів додаткові побиття, щоб захистити своїх братів і сестер.

Одного разу батько замкнув Роберта в кімнаті на шість місяців, посадивши на один хліб та воду. Також Модслі згадує випадок, коли п’яний батько зґвалтував його за розбиту склянку.

У 2000 році Модслі попросив пом’якшити умови його ув’язнення. Він просив дати йому хвилястого папугу, з яким він би міг спілкуватись. У випадку, якщо у цьому проханні буде відмовлено, вбивця просив дати йому капсулу ціаніду, щоб він міг накласти на себе руки.

Обидва запити були відхилені, і він залишився доживати свій вік у скляній камері, яка знаходиться під в’язницею Вейкфілд.