В Україні школи почали повертатися до очного навчання. Але далеко не всі учні рвуться сісти за парти після дистанційки. Нижче читайте причини, чому діти не хочуть очного навчання, та поради, як безболісно повернутися учнів в класи.

Джерело:”Освіторія”

Батьки іноді дивуються, чому діти не хочуть повертатися до очного навчання, адже сидіти 24/7 вдома набридає. Відмовитися йти до школи може як першокласник, так і учень випускного класу.

Є діти, для яких офлайн – це нудна дорога до школи, згаяний час, роздратування тощо. Що робити батькам? Для початку варто з’ясувати, які причини приводять до такого. Це той випадок, коли точне визначення проблеми – вже велика частина її вирішення.

Чому діти не хочуть повертатися в школи
Комп’ютерна залежність
Після дистанційки дітям важко відірватися від планшета, смартфона чи ноутбука. Реальність здається нудною та дратує. Найчастіше це буває з дітьми, яким дозволяють багато грати в ігри чи зависати в соцмережах. В такому випадку потрібно, щоб спілкування, прогулянки, спорт та шкільне життя також цікавили школяра.

Після дистанційки дітям важко відірватися від планшета, смартфона чи ноутбука. Реальність здається нудною та дратує. Найчастіше це буває з дітьми, яким дозволяють багато грати в ігри чи зависати в соцмережах. В такому випадку потрібно, щоб спілкування, прогулянки, спорт та шкільне життя також цікавили школяра.

До слова, саме під час карантину деякі родини не слідкують за тим, скільки часу дитина проводить з гаджетом. Щоб вирішити цю проблему, доведеться приділити дитині значно більше часу.

Наприклад, запропонуйте відпочинок на свіжому повітрі, пройдіть спільний майстер-клас, займіться хобі разом з дитиною чи знайдіть якісь інші радощі в реалі. Гаджети тимчасово обмежте, але щоб перехід не був різким.

Якщо ж ідеться про сформовану комп’ютерну залежність, коли дитина і до карантину не могла навіть пів години провести без гаджета, то тут варто звернутися до психотерапевта.

Не підходить режим
Інколи причина дуже проста, але вагома – повернення до школи асоціюється з ранніми підйомами, а дитина за біологічним годинником “сова”. Або ж до закладу освіти доводиться добиратися понад годину.

Що робити? Якщо немає змоги це змінити (інколи краще перевести у школу ближче або ту, де заняття починаються пізніше), то варто хоча б прослідкувати, щоб школяр висипався.

Інколи в 1 – 2 класі варто навіть ввести денний сон, хоча дитина вже давно цього не потребувала. Але якщо зазвичай вона пізно вставала, може не вистачати загального відпочинку. Тому слідкуйте за життям дитини.

Страх низьких оцінок
Найтиповіша причина в початковій школі, чому діти відмовляються йти до школи, – погані оцінки. Перший негативний досвід, звісно, розчаровує. До того ж, це стрес для малечі.

За словами експертів, справжній страх, аж до небажання ходити до школи, розвивається лише якщо за так звані погані оцінки сварять або карають вдома. Особливо важко, якщо батьки не займаються з дитиною, вона не може отримати допомогу.

Що робити в такому випадку? Знизьте вимоги до дитини, орієнтуйте її на компетенції, а не оцінки, допоможіть розібратися з прогалинами в знаннях – і тоді маленький школяр із задоволенням бігтиме до школи.

Конфлікт з однокласником чи вчителем
Ще одна найтиповіша причина для підлітків, які не хочуть відвідувати школу, – сварка з кимось, що може зробити тяжким перебування в колективі. З учителем школяр теж може не зійтися характером.

Що робити батькам? Спробуйте дізнатися, що відбувається. Якщо існує довіра в родині, то після делікатних запитань підліток розповість про це. Можливо, знайдеться спосіб розв’язати конфлікт чи змиритися з байдужістю однокласників. Але інколи не обійтися без психолога.

Булінг
Найгірший випадок – якщо в класі булінг. І не лише жертва знущань, а інколи й свідок, якого не чіпають, не хоче йти на заняття. Бо бачити, як на твоїх очах когось ображають, – теж важке переживання.

Що робити батькам? В такому випадку прямих питань буде не досить. Зрозуміти ситуацію можна, якщо терпляче та доброзичливо розпитати, як спілкуються діти на перерві, кого в класі бояться, з ким хочуть чи не хочуть грати та чому.

Якщо йдеться про булінг, батьки повинні звертатися до педагогів. Нині є закон про запобігання булінгу та цілий алгоритм, як діяти. Інколи доведеться розв’язувати питання навіть не на рівні школи.

Труднощі в комунікації
У кожному класі є учні, з якими всі хочуть товаришувати, та ті, з якими мало хто спілкується. Якщо ваша дитина – інтроверт, втомлюється від спілкування, полюбляє усамітнення, тоді все добре.

Але якщо проблема в невмінні спілкуватися, то це може бути щоденним стресом. Поступово будуть розвиватися комплекси.

Як все виправити? Комунікативну компетентність можна розвинути, треба лише батькам приділити цьому час та увагу. Є чимало способів розвинути емоційний інтелект.

Іноді, трапляється, випадають надто сором’язливі, тривожні діти. Треба знайти причину такої поведінки і допомогти розслабитися. Дати цьому раду може психотерапевт.

Перевантаження
Навіть якщо уроки дистанційно проходили в повному обсязі, то гуртків та додаткових занять точно не було. У малюків залишався час на ігри. А після відновлення очного навчання, у дітей збільшиться навантаження.

Що робити? Якщо дитина перевантажена, локдаун був для неї такою собі оазою в пустелі. І якщо навіть двох тижнів не вистачає на перепочинок, кількість секцій та гуртків варто терміново зменшити.

Брак уваги
Зазвичай, це проблема 6 – 10-річних учнів. Коли дитина була вдома, батьки постійно звертали на неї увагу. Водночас повернення до звичного життя може означати, що син чи донька почуваються дещо залишеними.

Що робити батькам? Пообіцяйте, що хоча б один вихідний буде присвячено дитині (і, звісно, дотримайте слова). Тоді проблема зникне.

Самостійність
Інколи учні під час дистанційних занять усвідомлюють, що вдома можуть навчатися швидше, цікавіше, зручніше, ніж у звичному класі. Адже вдома не треба відволікатися на те, що бешкетують однокласники, проходити матеріал у тому темпі, як треба іншим тощо.

Ці діти усвідомили переваги дистанційного навчання та здатні самостійно себе контролювати, не знижаючи навчальні успіхи. Тоді це не проблема, а можливість. Родина має серйозно обговорити перехід дитини на дистанційне навчання.