Не дивлячись на демарш Росії щодо призупинення її участі в “зерновій угоді”, завдяки Туреччині та ООН вона продовжує працювати.
Провали Росії на фронті та катастрофічне падіння авторитету Путіна дозволяють Туреччині продемонструвати готовність взяти на себе більшу відповідальність за безпекову ситуацію в Чорному морі.
Таку думку в коментарі ТСН.ua висловив заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь.
За його словами, від самого початку “зернова угода” базувалася на неприйнятних смислових конструкціях Росії щодо “небезпеки цивільним суднам з боку України”. Тобто, Росія, котра з 2014 року здійснює військову агресію проти України, окупувала значну частину територіального моря України, атакувала 25 листопада 2018 року українські військові кораблі поблизу Керченської протоки, а після 24 лютого здійснила спроби окупувати всю Україну, включно з островом Зміїним та Одесою, звинуватила Україну у створенні “небезпеки судноплавству”.
“Ця маячня не була одразу відкинута міжнародною спільнотою, в тому числі, ООН, ЄС та НАТО, очевидно, через небажання вступати у відкритий конфлікт із Росією. Це створило умови, коли РФ, будучи агресором, почала диктувати свої умови Україні та міжнародному співтовариству, що в результаті призвело до укладення так званої “зернової угоди”. І хоча ця угода дозволила частково зняти проблему експорту українського зерна та сприяла вирішенню проблеми глобального голоду, але, одночасно, вона створила умови для фіксації ролі Росії як держави, котра може диктувати свої умови організації судноплавства всупереч міжнародному морському праву”, – вважає Михайло Самусь.
Головні запитання, за його словами, які виникали при аналізі “зернової угоди”: яке відношення до українського зерна має Росія; чому вона може встановлювати власні правила організації судноплавства; і чому ООН, ЄС та НАТО погоджуються на незаконні вимоги РФ.
“Насправді, відповідь на ці запитання була простою: вважалося, що Росія контролює військову ситуацію на фронті та в Чорному морі, а тому має право диктувати свої умови Україні та іншим гравцям”, – пояснює Михайло Самусь.
Останній демарш Росії, за словами експерта, котра заявила про вихід із “зернової угоди” після атаки на кораблі ЧФ РФ у Севастополі, мав би зруйнувати механізм експорту українського зерна і поставити Україну та Захід у складну ситуацію, коли вони мали б просити Росію про розблокування цього процесу.
“Однак, несподівано для Росії, Туреччина та ООН відмовилися припиняти експорт зерна і заявили про готовність продовжувати проєкт без участі Росії. Очевидно, що провали Росії на фронті та катастрофічне падіння авторитету Путіна дозволяють Туреччині продемонструвати готовність взяти на себе більшу відповідальність за безпекову ситуацію в Чорному морі. Це потужний удар по позиціях Росії, і може стати сигналом початку геополітичного падіння режиму Путіна. Його відвертий терористичний шантаж, який діяв у попередні роки, дав збій. Цей збій може стати системним, якщо Росію все ж видворять з РБ ООН та інших ключових міжнародних організацій”, – підсумовує Михайло Самусь.
Зерновий коридор та вихід Росії із домовленостей
Російські терористи після інциденту із їхніми кораблями у Криму заявили про вихід із зернової угоди. Через це 30 жовтня з українських портів не вийшли зерновози.