«Діти кажуть, шо вона зняла кофту, бо було дуже жарко на фізкультурі і на руках були синці. Вони мені просто про це не сказали», – розповідає вчителька Катерина Пелешко.

Це тепер у школі кажуть, серед малюнків однокласників на тему миру, Майїн дуже вирізняється. «Вона так пояснила, що це бомба і як «стоп насиллю». Я тоді не звернула увагу, а от тепер переглядаючи малюнки, кажуть, що коли у дітей проблеми в сім’ї в малюнках багато чорного і червоного», – додає вчителька.

Класна керівниця запевняє, хотіла, щоб з Маєю поговорив шкільний психолог, але не встигла. Мабуть до того психолога було дуже далеко йти.

А от одна з сусідок наважилась зателефонувала рідному батьку Майї і розповісти, що дівчинка на межі – дитину добивають. Вітчим потім дізнався і прийшов розбиратися з говірливою жінкою.

«Я все, що зробила – подзвонила татові і сказала, що треба дітей забирати, бо їх б’ють. Коли він вип’є, він на тій дитині відіграється», – запевняє сусідка.

Рідний батько Майї спробував прийти до своїх дітей, але новий обранець ексдружини вигнав його стусанами. Рятувати доньку він пішов до соціальних служб та поліції.

«Він оббивав пороги всюди і він не зміг забрати дитину», – переконують мешканці села.

Востаннє – за тиждень до смерті своєї доньки батько Маї звернувся вже до обласної соціальної служби в Ужгороді. На прийомі чоловік повідомив, що жінка примушує дитину багато працювати, доглядати за іншими дітьми, б’є дитину і що дитина пропускає навчання.

А журналістам телефоном відповіли вже інше.

«Дивіться, батько прийшов в обласну службу у справах дітей з питанням визначення місця проживання, він не прийшов про те, що там є загроза життю і здоров’ю дитини», – твердять у службі.

Тобто сталося наступне – батько звернувся до обласної служби у справах дітей в Ужгороді в понеділок, 27 вересня. Звідти надіслали лист до Сюртівської служби, щоб відреагували на звернення батька. 1 жовтня, в п’ятницю, з Ужгорода телефонують в Сюртівську службу і дізнаються, що їхній лист побачили лише за день до того.

Але про жахливу ситуацію, в якій перебуває дитина виявляється вони знають давно. І не тільки вони, а й ювенальна поліція. А зараз – шукають транспорт, щоб виїхати до села, де мешкає родина Майї. І напевне, сьогодні не встигнуть. Тож прозвітують вже у понеділок. Бо ж попереду – два законних вихідних.

Від села Сюрте, звідки мали їхати соцпрацівники, до села Паладь-Комарівці, де жила Майя, – 5 кілометрів. Від Ужгорода до села Паладь-Комарівці – 15 кілометрів.

Врятувати дівчинку не приїхав ніхто. А вранці 3 жовтня – Майя померла від побоїв. За словами сусідів, стільцем по голові.

У скоєному вітчим дівчинки зізнався поліції сам і зараз під вартою. Йому світить від 10 років тюрми до довічного ув’язнення.

Матір мають позбавити батьківських прав. «Первинно, несе відповідальність мати, бо в неї на очах цю дитину лупцювали, і робили все можливе, щоб ця дитина страждала. Але ж мати зобов’язана була звернутися до поліції, як мінімум», – каже адвокатка із сімейних справ Катерина Маліченко.

А після того нелюдського побиття – викликати швидку. Інакше – це кримінальна стаття – свідоме залишення дитини в небезпеці.

Але чи це всі, хто насправді винен. Чи мали б соцслужби реагувати раніше? Якщо все село знало, що 10-річну дитину систематично вбивають. Чому бездіяла ювенальна поліція, яка виявляється все знала?

«Є соціальна служба, які в будь-якому випадку повинні були зреагувати. Навіть, якщо мати не зверталася за допомогою до правоохоронних органів, до органів опіки і піклування. І вони повинні були відреагувати і поставити на облік цю сім’ю. Як мінімум перевірити», – додає адвокат.

Зараз у Сюртівський територіальній громаді відбувається службове розслідування. За законом, його має очолити той, хто і відповідає за роботу соцслужби – голова територіальної громади.

«По-суті, та людина, яка організовує процес, вона і очолює комісію. Ми можемо розраховувати на неупередженість – звичайно, що н», – каже депутатка Ірина Суслова

Та навіть, якщо всіх тих чиновників, що зобов’язані були реагувати, моніторити сім’ю, покарати навіжженого кримінального вітчима, і забрати врешті-решт від нього дитину – таки визнають винними. Покарання за загублену душу буде сміхотворним.

«Вони понесуть, можливо, дисциплінарну відповідальність. Просто дисциплінарне стягнення, там – догану отримають. Ну як таке може бути?», – обурюється депутатка.

Класний керівник не бачить синців дівчинки, шкільний психолог не бачить її заляканої поведінки, ювенальна поліція не реагує на побої дитини чужим чоловіком з кримінальним минулим. Батько б’ється об чиновницькі двері, а соціальні служби тижнями шукають транспорт, щоб доїхати до сім’ї, де знущаються над дитиною. І всім їм за смерть дівчинки – догана.