facebook

7 серпня, близько 10-ої години, сталася смертельна аварія між селами Шибалин і Комарівка Бережанської громади. На місці загинули 19-річна Марта Гриців та її 23-річний хлопець Василь Пупко із Калуша. Того недільного ранку вони прямували до Тернополя, щоб провідати Василевого батька у лікарні. Пара їхала автомобілем «Skoda Octavia», пише Нова.

В одну мить на шляху з’явився автомобіль «Mercedes-Benz» і сталося зіткнення. Удар був такої сили, що «Skoda Octavia» кинуло на узбіччя. Що спричинило смертельну аварію і хто виїхав на зустрічну смугу — зараз встановлює слідство, призначено ряд експертиз. Водія «Mercedes-Benz» госпіталізовано, водночас вирішується питання про оголошення йому підозри. 10-річну дитину та пасажирку, які їхали з ним, також було доправлено до лікарні.

Марта і Василь зустрічалися три роки, мріяли про одруження, але їхні життя обірвалися раптово і передчасно… 9 серпня їх поховали. В останню путь закохану пару провели багато людей. Серця рідних розриваються від болю… Марта родом із села Вербівка Рожнятівської громади, але мешкала з рідними у Калуші. Навчалася у Косівському інституті прикладного і декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Мама дівчини — психолог, батько їздив за кордон на заробітки, у неї є ще брат. Василь — єдиний син у батьків. Саме того фатального дня він хотів провідати у Тернополі в лікарні батька, який переніс важку операцію.

— Добрі, світлі, щирі… Марта і Василь любили і поважали одне одного. Відвідували один дитсадок, навчалися в одному ліцеї, доля завжди вела їх одним шляхом, — ледве стримує сльози матір загиблої дівчини пані Іванна. — Марта мріяла про випускний у школі, але через карантин не було, потім мріяла про весілля… Не знаю, як із цим жити… Дорога там рівна, як на долоні. Чому так сталося? Діти хотіли провідати Василевого тата, везли гроші на лікування. На вихідні ми завжди їздимо до села, але Марта залишилася в Калуші, бо мала роботу. На літо влаштувалася в салоні краси. Гарно малювала, була творчою дитиною. Мій батько — художник, їй передався талант. Василь хвилювався за батька. Вирішили поїхати до нього в неділю. Я саме пішла до церкви, як сталося непоправне… Уже після похорону ми глянули у телефон доньки. Ще о 9:16 знімала відео природи, а незадовго сталася аварія. На відео видно, що вони їхали помалу. Коли нам повідомили про аварію, родич відразу рушив на місце трагедії. З того, що нам відомо, то Василь їхав по своїй смузі, а із зустрічної вискочив «Mercedes-Benz».

Очевидці розповідають, що той водій здійснював маневр, обганяв якесь авто… Василь не мав куди утікати, хоч і намагався… Хочемо, щоб всі обставини встановило слідство. Марту викинуло з автівки… Миттєва смерть. Нам переказують, що за кермом «Mercedes-Benz» був бізнесмен із Києва. Після аварії хтось зняв номерні знаки з авто. На нас намагалися вийти люди зі столиці, але нам не до них. Це все, як страшний сон… Мені здається, що це не зі мною відбувається. Дітей не повернути, але маємо добитися справедливості, щоб винен у їхній смерті зрозумів, що накоїв…

— Пішла з життя світла, чарівна і мила дівчина. Зовсім не таку долю випрошували батьки для своєї донечки. Поможи, Боже, батькам пережити цей страшний біль. Мартусю, ти завжди залишишся для нас щирою, усміхненою і милою дівчиною. Спочивай з миром. Хай земля тобі буде пухом, — висловив співчуття староста Вербівки Юрій Варварук.

— Сльози затуманюють очі, розум не хоче вірити, серце розривається осколками болю, рука відмовляється писати правду про величезну втрату… Вася, Василик, Василько — улюбленець усього класу, друзів, учителів. Господар, помічник, веселун. Марта, Марточка, Мартуся — красунечка, безвідмовна подруга, яка завжди прийде на допомогу. Обоє — мої колишні учні, обоє — любі моєму серцю. Красиві, щасливі, добрі, привітні, милосердні, завжди із сонцесяйною усмішкою! Їм би жити, кохати, продовжувати рід. Та життя непередбачуване. Дорога, людська вседозволеність, скрип гальм — і дві невинні душі полинули у вічність, туди, де будуть навіки разом. Два серця, дві душі, два Божі Ангели, — написала в соцмережі вчителька Любов Івашко.

Джерело.