Хлопчики бояться, щоб мама не зголодніла.

На фотографію неможливо дивитися без сліз, де шестирічний Влад, стоїть біля могили, де похована його мама. Хлопчик приніс на її могилу консерви. Родина жила у Бучі, місті на Київщині. І на жаль, жінка не витримала окупації і постійних обстрілів, йдеться в ТСН.

Вові 10 років, Владові – 6. Вони прийшли до мами, принесли цукерки. Їх кладуть на сиру землю. Поруч із консервами, які принесли раніше. «Щоб вона не була голодна, ми за неї також переживаємо», – каже Вова.

Розтерзана рашистськими окупантами Буча. У багатоповерхівці Вова і Влад жили разом зі старшою сестрою Софійкою. Івана – усі називають батьком, хоча рідний він лише Владові. Їхня мамаМарина Наумець працювала у Києві, у дитячому садочку нянею. «Мене підтримувало те, що тато мій все знає, мама казала, не бійтесь, ми вас захистимо», – розповідає хлопчик.

Зараз вони разом з друзями-сусідами вже можуть гратися на вулиці. Іграшки, дбайливо збирають в ящик від снарядів. Та ще кілька днів тому про те, аби погуляти, вони могли лише мріяти. Близько місяця родина Марина жила у цьому підвалі. Ділила його з сусідами.«Ми з подвалу не виходили майже. Бо це були постійні бомбардування, постійно був свист», – каже Олена.

Жінка показує їхній прихисток, поряд і «дитячою» була ніша сусідів. «А ось ця ніша – спальня Івана і Марини. Одного дня вона лягла спати і більше не прокинулась», – розповідає жінка.

«Я Владика одягаю біля мами, думаю спить вона. За плече взявся, а вона холодна. Вона як сховалася, в такому положенні», – каже цивільний чоловік жінки Іван.

Світлина Вови і Владика на могилі мами, сколихнула не лише соцмережі, а й увесь світ. Хтось навіть написав, що начебто жінка померла від голоду. Та Іван каже, скоріш за все, його Марина не витримала постійного стресу. «Вона рідко виходила взагалі на вулицю. Стрілянина, звуки, дуже сильно боялася. Пила таблетки, дуже багато таблеток. Харчувалася – кава і бульйончик. Відмовлялася. Не можу їсти і все», – додає чоловік.