Вищі військові чини можуть приховувати від президента країни-агресора Росії Володимира Путіна частину інформації про невдачі на українському фронті, але повірити в те, що диктатор зовсім не знає про втрати своєї армії, неможливо. Через провал “спецоперації” в Україні полетять голови чиновників, сам міністр оборони Сергій Шойгу перебуває у небезпечному становищі.

Ліквідація Путіна не становить особливої проблеми. Питання лише у тому, хто готовий її профінансувати. Якщо глава Кремля сховається у бункер, знищити його фізично буде ще простіше.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив російський опозиційний політик Ілля Пономарьов.

– Ви вірите в те, що Путін не має достовірної інформації про перебіг війни, про масштаби втрат й інше?

– Сказати, що взагалі нічого не знає, – це неправда. Звичайно, всі керівники намагаються себе особисто не підставити, прикрити дупу і доповідати у правильному ключі – це напевно. Всі завжди так роблять. Це національна традиція.

– Чи може бути погіршення стосунків Путіна з Шойгу на тлі військових невдач? Якщо так, чи може це призвести до його відставки?

– Наразі є хороший привід для цього – за станом здоров’я. Шойгу мав інфаркт, і це цілком може бути підставою для відставки. Але є один нюанс. Путін суто історично не любить ухвалювати кадрових рішень поспіхом. Таке рішення означатиме для нього, що він не мав рації, коли доручив ту чи іншу річ тій чи іншій людині.

Помста хороша холодною. Тому він витримує паузу. Він не ухвалює рішення зараз, він відкладає відповідні висновки.

Я думаю, Шойгу, безумовно, зараз перебуває у зоні ризику. Але щоб усе сталося дуже швидко і відразу, тим більше показати всім росіянам, що все пішло не так, – швидше, ні, аніж так. Хоча все може бути.

– Чи можна сказати, що Шойгу має якийсь особливий вплив на Путіна, що він може його в чомусь переконати чи навпаки?

– Через специфіку свого чекістського характеру Путін сильно прихильний до спілкування зі своїм вузьким колом, яке він знає з пітерських часів. Уся його кадрова політика випливає з цього. Пітерські – це акціонери режиму, а решта – топменеджери.

Є кілька людей, які потрапляють у відносно ближнє коло не з числа старих пітерських. Він із Шойгу реально проводив багато часу разом, у тайзі тощо. Це свідчить про те, що Шойгу до нього досить близький, але чи стався цей перехід із топменеджерів в акціонери – у мене є сумніви.

В голову Путіну залізти не можу, але те, що Шойгу має певний вплив на нього, – це точно. Наскільки він великий – чорт його знає.

– Винесемо Шойгу за дужки. Чи вважаєте ви, що невеселі новини з фронту можуть спонукати Путіна до якихось кадрових рішень – хай не відразу, але трохи згодом? Чи може щось змінитись у генштабі і як це позначиться на ситуації на фронті?

– У тому, що кадрові оргвисновки можуть і відбуватимуться, я певен на сто відсотків. І це вже відбувається. Але тут ініціатива виходить не лише від Путіна. Це на користь самого Шойгу, Патрушева, Бортникова – перенести провину із себе на якихось конкретних виконавців.

Будь-якому царедворцю треба жертвувати якимось своїми лейтенантами для того, щоб відводити удар від себе. Безперечно, це відбувається.

– Ви згадали про царедворців. У цьому контексті хотіла запитати про можливість палацового перевороту – як ви оцінюєте її на цю хвилину?

– Я вважаю, що вона загалом безперервно зростає, але я маю серйозні сумніви, що ініціатива подібних дій виходитиме від силовиків. Силовики мають бути інструментом, тому що вони мають доступ, без них це неможливо зробити.

Але мені здається, що, грубо кажучи, їм хтось повинен за це занести.

– Хтось із олігархів?

– Так, хтось із бізнесу повинен це стимулювати фінансово. Там узагалі система настільки прогнила, що я зовсім не здивуюсь, якщо роль Абрамовича в усіх цих переговорах була фінансово простимульована. Можливо, аж до рівня самого Путіна.

Я говорю на цю тему з усмішкою. Але якщо це реально сталося, я не здивуюсь.

– Ілле, останнє запитання суто технічне: якщо, як кажуть, Путін перебуває у бункері, наскільки складно його там дістати та знищити?

– У мене є певний скепсис щодо того, що він перебуває у бункері. З однієї простої причини: тому що бункер – це не тільки безпека, це ще й в’язниця. Якщо Путін у бункері, то саме для зовнішнього впливу – це безпека, але для внутрішнього це багаторазово полегшує можливість для палацового перевороту. У такому разі достатньо дати команду охоронцям.

Окрім того, це сигнал для всіх інших – якщо Путін десь ховається, якщо воєначальник не на командному містку, то це дестабілізує вплив на всю команду. Путін це неодноразово наголошував на прикладі з Януковичем. Тому я сумніваюся, щоб він був у якомусь далекому бункері.

Підготовка цих бункерів цілком можлива. Я вважаю, що Путіну вигідні ці розмови про бункер, щоб ніхто зовнішній і не думав про спробу його ліквідації, мовляв, ви до мене не дістанетеся. Бункер також означає, що він серйозно готує ядерну війну, мабуть, він намагається залякати світ, шантажувати ймовірністю ядерної війни.

Але я маю сумнів, щоб він там зараз був. Тим більше, що є велика кількість можливостей досить надійної ізоляції у Москві, наприклад, у Ново-Огарьовому тощо. Навіщо йому ховатись на Уралі?