Мешканка міста Липовець на Вінниччині, 21-річна Анастасія Оніщук після повномасштабного вторгнення РФ пішла захищати рідну Україну від загарбників. Рішення дівчини не було випадковим – у 2018-му війна забрала у неї батька.

Спершу тендітна українка була волонтеркою, а потім стала до лав Збройних сил. Її історію розповіли “Факти” (щоб переглянути фото, доскрольте новину до кінця).

У коментарі виданню землячка загиблого тата Анастасії підкреслила, що не було такої науки, в якій би не розбирався Віталій Оніщук. За словами Альони Лебідь, цей чоловік робив усе бездоганно й готовий був на все заради ближнього.

“У сусідньому селі привів до ладу ділянки та посадив сад. Біля власного будинку також вирощував фруктові дерева, залюбки ділився досвідом. Мріяв розводити овець. Він не любив брехні, його називали правдолюбом. Пройшов дві революції – Помаранчеву й Гідності. Хотів змінити Україну, бо надто палко її любив. Як і свою родину – дружину Наталію, яку завжди називав коханою, і донечок Аню та Настю”, – поділилися знайома родини Оніщуків.

Зазначається, що захисник служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді – був механіком-водієм евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтної роти. Загинув 29 жовтня 2018 року на території парку пошкодженої техніки ТПУ військової частини у Новоайдарі на Луганщині. Це трапилося внаслідок вибуху. Віталію Оніщуку було 42 роки.

Після втрати батька його донька Анастасія почала писати вірші, більшість із них присвячувала саме йому. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, дівчина навчалася на ветеринара у Львові.

Вона зізнається, що в одну мить вирішила – настав час змінити плани. Спочатку Анастасія займалася волонтерством, а потім пішла в ЗСУ.

“Мені не бракує рішучості та непохитності з ворогом. Мене побратими навіть називають “45 кілограмів люті”, бо я тендітна, але сильна духом. Моя мрія нещодавно здійснилася, коли люди зрозуміли цінність незалежності та прокинулися від сну меншовартості й ілюзій братерства”, – розповіла захисниця.