Сі Цзіньпін фактично вже підтримав Путіна, надавши свій інформаційний простір для російської пропаганди.
Росію вигнали з Ради Європи. Так, офіційно вона сама вийшла. Але зробила це в день, коли ПАРЄ і так мала голосувати за виключення Росії. Ба більше, Москва ще й денонсує Європейську конвенцію про права людини. Що це значить? Росіяни більше не зможуть звертатися до Європейського суду з прав людини по захист своїх прав, а у кремлівської верхівки з’явиться законна можливість повернути смертну кару, на що вони не раз натякали.
Смертна кара є і в Китаї. І Путін вже звернувся до Сі Цзіньпіна. Ні, не за тим, щоб допомогти впровадити в Росії смертну кару, а щоб допомогти з геноцидом українців. Росія просить військової, фінансової та продовольчої допомоги Китаю у війні проти України. Про це вже кілька днів повідомляють американські ЗМІ. Офіційно Піднебесна підтримує Україну, запевняючи, що ніколи на нас не нападе. Проте в реальності картина геть інша.
Пекін приєднався до брехливої російської пропаганди. По-перше, Китай у себе цензурує не те, що проукраїнську, а правдиву інформацію про напад Росії на Україну. По-друге, Піднебесна просуває брехливу теорію змови росіян про начебто американські лабораторії в Україні, де розмножуються патогенні віруси.
ТСН.ua розбирався, чим Китай може допомогти Росії, і чи погодиться Сі Цзіньпін грати на боці Путіна у кривавій війни проти України.
Ніхто не хоче допомагати Путіну
До кого вже тільки не звертався божевільний очільник Кремля по допомогу у війні проти українців. І до самопроголошеного президента Олександра Лукашенка, який вже і так надав територію Білорусі для війни проти України. І до свого маріонеточного президента Сирії Башара Асада.
Західні ЗМІ (France24, DW, і, як не дивно, The Moscow Times, які іменують себе правдивими новинами з Росії), посилаючись на агенцію AFP, облетіла новина про 40 тис. сирійців, які зареєструвалися у російських центрах на підконтроольних режиму Асада територіях, начебто готових воювати на боці росіян проти України. Ну а платити обіцяють по $1100 на місяць та понад $16 тис за смерть.
Дуже вже сильно ця історія нагадує фейк про 20 тис. кадирівців, які мали захоплювати Київ. На самому початку широкомасштабного вторгнення кремлівські помийки шерили відео, де начебто купа кадирівців на площі в Грозному стоять зі зброєю. Згодом виявилося, що для цього постановочного ролика перевдягли навіть сторожів та прибиральниць, ну і трохи домалювали людей на відео, щоб виглядало моторошно.
Тепер вочевидь дійшла черга і до комуністичного Китаю.
Ще у неділю, 13 березня, The New York Times написала, що Путін звернувся до Сі Цзіньпіна за військовою та економічною допомогою.
Пізніше у понеділок, 14 березня, із посиланням на неназваного американського чиновника, Reuters повідомив, що США повідомили союзникам по НАТО і кільком азійським країнам, що Китай продемонстрував готовність надати військову та економічну допомогу Росії.
У вівторок, 15 березня, телеканал CNN повідомив, що Китай висловив певну відкритість на російський запит, хоча поки що не відомо, чи піде на це Пекін. Бо Путін запитував навіть про передачу китайський харчових наборів, які довго не псуються. І одне з джерел телеканалу припускає, що Пекін може погодитися на передачу їжі.
На тлі повідомлень американських ЗМІ, китайські акції у Гонконзі пережили найгірший день з часів світової фінансової кризи 2008 року. Financial Times попереджає, що Сі Цзіньпіну доведеться обирати: або формувати нову світову вісь зла з Росією, підтримавши Путіна у кого кривавих воєнних злочинах проти України, або зберегти обличчя та, що найважливіше для Китаю, економічні відносини зі США, Європою та власне Україною (бо Китай для нас – це перший торговельний партнер).
Китай вже підтримав Росію
На словах Китай підтримує Україну. Зокрема посол КНР в Україні Фань Сяньжун запевнив, що його країна ніколи не нападатиме на Україну, підтримуватиме її економічно та політично. Проте Пекін досі не засудив широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, та не закликав Путіна вивести війська.
Ба більше, Піднебесна вже фактично підтримала Путіна, надавши свій інформаційний простір для російської пропаганди. The Washington Post пише, що через державні медіа та соцмережі 1,4 млрд китайців щоденно “згодовують” про “спеціальну військову операцію Росії в Україні, спровоковану НАТО”, про “неонацистів в Україні, які ховають мирних українців живцем, або забирають на органи”. Ба більше, буцімто ці ж “неонацисти стояли свого часу за протестами в Гонконзі”.
Китайські ЗМІ більше не запрошують українських експертів, політиків та журналістів до себе на ефіри. Китайці, які залишилися в Україні, також мовчать. Пекін навіть підтримав Росію в абсурдній теорії змови про буцімто функціонування в Україні секретних американських лабораторій, де вирощуються патогенні віруси, що здатні переносити кажани.
Протягом десятиліть Москва послідовно звинувачувала США у начебто таємній розробці біологічної зброї. Це було величезною теорією змови. Ще за “совка” у 1950 роках у Кремлі вигадали, що США надсилають заражених колорадських жуків для винищення картоплі у Східній Німеччині. Від 1985 року і аж до 2000 року Москва активно просувала кампанію про СНІД, що його начебто винайшли у США, щоб винищити афроамериканське населення.
CNN пише, хоч російські пропагандистські канали і були заблоковані в ЄС, китайські канали CGTN і Global Times продовжують транслювати брехливу інформацію про війну Росії проти України. Ба більше, за кілька днів до оголошення Росією повномасштабної війни Україні, в соцмережі просочилася директива державного китайського ЗМІ Beijing News, де співробітникам заборонялося публікувати негативні про Росію чи прозахідні новини.
Не все так просто
Не зовсім зрозуміло, як Путін взагалі уявляє собі можливу допомогу Китаю, який, наприклад, відмовився постачати російським авіакомпаніям запчастини для літаків (це сталося після того, як постачання комплектуючих припинили Boeing та Airbus), а китайські держбанки не фінансують закупівлю російської сировини, в тому числі і нафти.
Китай розглядає Росію виключно як сировинний придаток. Китаю вигідна слабка Росія, щоб отримувати сировину, переважно нафту і газ, з великим дисконтом, поставляючи натомість втридорога комплектуючі для авто чи літаків. До того ж, для Росії тут постає ще одна проблема – в якій валюті розраховуватися з Китаєм. Вочевидь, Пекін буде наполягати саме на юані, щоб інтернаціоналізувати його. Ну а у Путіна не буде іншого виходу.
Проте, говорячи про Китай, який віддає перевагу закулісним перемовинам, треба завжди робити поправку на Тайвань. Пекін може вирішити застосувати силу, як Путін проти України, щоб привласнити собі Тайвань. А це дуже великий виклик для США та Японії передовсім.
У коментарі ТСН.ua заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук зазначає: китайці жартують, що коли у Китаї кажуть про “win-win” підхід, це означає, що Пекін має виграти двічі.
За словами експерта, саме у таку гру зараз грає КНР. Мовчанку Пекіна щодо російської навали у Москві тлумачать як “мовчазну підтримку” і готові за це сплачувати Китаю політичні та фінансові дивіденди. Але й Заходу Китай намагається продати свою мовчанку і гуманітарну допомогу Україні як “мовчазне засудження” Москви.
“За це Пекін розраховує отримати послаблення тиску з боку Заходу. Таким чином вичікує, хоча шальки терезів трохи хильнулись на користь України. У Пекіні явно недооцінювали масштаби путінської агресії і зараз почали оцінювати ризики та рахувати втрати від гри на боці Москви. Китайцям невигідна тривала війна та переорієнтація Європи на воєнні бюджети. Там воліють, щоб ці гроші витрачались на китайські товари, які будуть постачатися через “Пояс і Шлях” (китайська економічна ініціатива “Один пояс, один шлях” – ред.). Тож шанси на те, що Пекін не стане допомагати Москві високі”, – вважає Сергій Герасимчук.
Заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь теж не бачить мотивів для Китаю бути союзником Росії. Важко прорахувати для Китаю можливі здобутки від такого співробітництва, але легко прорахувати проблеми і збитки. Це будуть санкційні обмеження і подальше загострення відносин зі США, які є найголовнішим економічним партнером Китаю.
“Теоретично потенціал допомоги може бути величезним, оскільки китайська військова техніка – це в принципі копія радянської. Тобто, ці системи є досить легко потенційно адаптованими для російської армії. Тому буквально все можна передавати. Особливо це стосується оборонної техніки, танків, навіть систем ППО тощо. Хоча, наскільки я розумію, найбільші проблеми у Росії зараз якраз із логістикою, харчуванням, а не якихось надзвичайно технологічних речей. Хоча можливо Росія буде просити терміново наростити наприклад поставки якоїсь ракетної зброї”, – припускає Михайло Самусь.