Російсько-українські переговори на річці Прип’ять, перший раунд яких відбувся 28 лютого, потрібні главі країни-агресора Росії Володимиру Путіну, щоб виграти час. У нього закінчився резерв війська, і тепер потрібно знайти нові сили. А із цим у нього проблеми.
Цю паузу можуть заповнити білоруські війська, які вже “приведені в рух”. У війні з Україною Путін пішов ва-банк та поставив на карту все. Він заховався в бункері на Уралі, побоюючись, що буде вбитий власним оточенням.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів військовий експерт Олег Жданов.
– Який висновок можна зробити за підсумками зустрічі на річці Прип’ять?
– Росія тягне час. Їм потрібна оперативна пауза, щоб перегрупувати війська та ввести в Україну резерви. Адже вони вичерпали наступальний потенціал.
Тому Росія і погодилася на переговори, тому сьогодні й сиділи пів дня – три раунди та все інше. Відразу було зрозуміло, що, крім обміну думками, нічого не буде. Це не той рівень делегацій, який ухвалює якісь рішення. Вони мали обмінятися папірцями і роз’їхатися.
Це все шоу та постановка.
До речі, за сьогоднішній день (28 лютого. – Ред.) усі війська Білорусі приведені у повний рух. Розіслані повістки, Лукашенко розпочав мобілізацію.
Отже, найімовірніше, Білорусь заповнюватиме оперативну паузу для РФ, щоб ми билися з Білоруссю, поки Путін збирає нову армію.
– Скільки часу потрібно Путіну, щоб зібрати нову армію?
– Все залежатиме від того, наскільки швидко Росгвардія відловить пів мільйона людей. Я не думаю, що зараз вони всі підуть стояти у черзі під військкоматом.
– У РФ та Білорусі є резерв військовослужбовців. Щодо нас, то союзники дають нам зброю та фінанси, але вони не дають нам людей, військових. Чи це може бути проблемою?
– Ні. Справа в тому, що у них залишився не такий вже й великий резерв військовослужбовців. Вони навіть це угруповання формували за рахунок того, що забирали солдатів із частин. Тобто вони вже зібрали частину солдатів із тих частин, які зараз залишилися в Росії.
Якщо вони ще раз пройдуть мітлою і зберуть, то вони будуть взагалі порожні.
Але якість таких бійців буде така сама, як ця, або навіть гірша, тому що сарафанне радіо – це найсильніша у світі реклама. Бійці знають, що їхати в Україну – це їхати в пекло, як вони кажуть. І дороги назад може не бути.
Навіть у Білгородській області дивізія контрактників, 5 тисяч людей, заявили: у нас немає у контракті участі у бойових діях, ми не поїдемо.
Є інформація, що перед Росгвардією поставлене завдання відловлювати. Але поки що остаточного рішення про мобілізацію не ухвалено.
Я впевнений, що Путін може піти на застосування ядерної зброї. Недарма він взявся за цей кийок. Я згадую слова Жириновського дворічної давнини, коли з трибуни Держдуми він сказав, що треба вибрати невелику державу в океані і жахнути по ній атомною бомбою, щоб весь світ здригнувся.
Мені здається, що такий сценарій має місце.
– Якою буде мета цього ядерного удару?
– Він недурна людина. Бачите, він зберіг начальника генштабу, не став знімати. Він розуміє, що Герасимов йому цінний тим, що він десять років воює в Сирії і переміг Грузію. Путін сподівається, що це буде перемога.
Гітлер теж думав, що, якщо він кине атомну бомбу, то це буде зброя відплати, усі впадуть ниць і почнуть запитувати: о, наш володарю, що нам зробити ще?
Путін вплутався в гру, він пішов ва-банк, він поставив на карту не лише свою кар’єру, а й фізичне життя. Бо якщо він програє, його змете оточення. Ось чому він поїхав на Алтай і сидить у бункері – він боїться зустрічатися з кимось, щоб хтось десь не приснув на нього чимось і щось ще не зробив.
Він зараз один навіть проти власної еліти. Подивіться, що відбувається із економікою Росії. Ще кілька днів, і там буде просто колапс.
І не забувайте: він сказав, що всі здохнуть, а він піде до раю.
– Швидше б вже. До раю.
– Ми можемо його пропустити вперед. Нехай іде.