На бажанні українців працювати в Європі продовжують наживатися посередники. Щойно Німеччина послабила карантинні обмеження, шахраї відразу обіцяли високі зарплати і гідну роботу в цій країні.
Але в підсумку заробітчани платять сотні євро за право працювати офіціантами, пакувальниками, фасувальниками чи будівельниками у державі ЄС. Дехто навіть влазить у кредити і зрештою втрачає все.
Заради роботи взяла кредит
32-річна Світлана посередників з працевлаштування у Німеччині знайшла в інтернеті та зв’язалася з ними. Менеджер запропонував їй кілька вакансій. Жінка обрала собі роботу на шоколадній фабриці однієї великої міжнародної компанії.
“Мені надіслали договір по Viber і сказали, що потрібно заплатити 12 тисяч гривень. Я так зраділа, що навіть забула запитати, що входить до цієї оплати. Та й не звернула уваги на те, що в договорі було зазначено, що плачу за інформаційні послуги. Просто раніше я вже мала справу з посередниками, все було добре”, – згадує Світлана.
Світлана також не поцікавилася, чи працюватиме легально. “Мене це не хвилювало. Головне, щоб платили гроші”, – каже жінка.
Напередодні виїзду менеджерка попросила ще 120 євро за квиток до Німеччини. “Я оплатила їй на картку, хоча могла купити квиток і сама. Але так раділа, що через кілька днів нарешті приступлю до роботи в Німеччині, що не подумала про це. Запитала про ID-картку, вона мені скинула її копію. На ній було моє фото, а ім’я та прізвище не мої. Я була якоюсь Сабіною зі Словаччини”, – розповідає Світлана.
Заради працевлаштування жінка влізла у свою кредитну банківську картку, бо таких грошей вона не мала. Вона сподівалася, що вже за місяць зможе погасити борг.
У Німеччині українку зустріла якась жінка на ім’я Аміна. Вона розповіла, що сама нібито біженка з Чечні, а в Німеччині живе вже понад рік і працює на тій самій фабриці, де мала працювати Світлана. За її словами, українка мала працювати на сортуванні чаю або кави.
“Вона відразу сказала, що треба їй віддати 50 євро за те, що вона мене зустріла. І ще 300 євро за оренду кімнати. Я трохи здивувалася, мене про це не попереджали. Аміна привела мене до своєї квартири, де були ще троє її дітей та сестра. Мені виділили ліжко та тумбочку в кімнаті з її сестрою”, – згадує Світлана.
Потім Аміна повідомила, що потрібно заплатити за ID-картку – документ, за яким Світлана мала жити в Німеччині. А це ще 250 євро.
“Я обурилася: тож за що я заплатила 12 тисяч гривень в Україні? Менеджерка з України обіцяла, що ось-ось приїде кур’єр і привезе ID-картку. Але за три дні так ніхто і не приїхав. А Аміна заявила, що жодних грошей з України їй не переказували, тому картку мені не віддадуть.Через кілька днів вона запропонувала мені поїхати, раз я не хочу платити. Я не хотіла витрачати гроші ще, тим більше мені ніхто не гарантував, що робота на тій фабриці буде. Або що за декілька днів мені не покажуть на двері за те, що я погано працюю. Адже я нелегалка з підробленою ID-карткою і при першій же перевірці поліції мене в кращому разі депортують”, – каже Світлана
Як результат, жінка витратила 700 євро, залізла в кредит і залишилася без роботи. В українській агенції повертати гроші їй не захотіли і заявили, що вона сама у всьому винна.
До речі, це не єдина історія з таким обманом. Людей фактично заманюють до Німеччини, а там ставлять перед фактом: або ще плати, або повертайся додому.
Беруть гроші за “послуги”, а потім вигадують відмовки
Вікторія з Маріуполя розповідає, що рік тому за працевлаштування в Німеччині теж віддала одному з агентств 300 євро. Їй пообіцяли, що працевлаштують кухарем у ресторані.
“Потім менеджерка зовсім зникла з радарів, трубку не брала місяці два. Коли я почала писати, що звернуся в поліцію, повідомила, що через коронавірус заклади закриваються і треба чекати. Потім запропонувала поїхати працювати на фасування цукерок, потім на лінію з виробництва косметики. І ось уже рік триває це листування”, – каже Вікторія.
Ще одну схему розповіла Олена з Харківської області. Раніше з подругою вони вже їздили на заробітки до Польщі. Цього разу їм запропонували через Польщу влаштуватися на роботу до Німеччини.
“Це було польське агентство з працевлаштування, тому я повірила. Вони обіцяли працевлаштування на підставі польсько-німецьких віз лише на їхнє запрошення. Якщо у вас є відкрита віза, їх це не влаштовує. Робота на складі, але місто не називають. Також були вакансії на шоколадній фабриці міжнародних брендів, на заводі з виробництва сосисок, разом з подругою ми заплатили по 260 євро, нам відкрили польську візу, але коли ми приїхали до Польщі, виявилося, що роботи в Німеччині немає. Потрібно було відпрацювати в Польщі на рибному заводі та чекати, коли ж відкриється Німеччина”, – обурюється Лена.
Коли українки прийшли до польської агенції, то господиня була незадоволена. Вона кричала, що це німці в усьому винні і нічого, крім рибного заводу, в неї немає. А гроші вона не віддасть, бо вже переказала їх німцям.
“У мене склалося враження, що нас просто обдурили. Туди приходили й інші заробітчани, вони розповідали, що вже місяць, навіть два чекають на обіцяну візу до Німеччини. Працюють на рибному заводі, отримують по 12 тисяч гривень на місяць, це смішні гроші. Люди показували поранені рибою руки, розповідали про тяжку працю”, – каже Олена.
Зрештою, жінка з подругою повернулися додому ні з чим.
Легально влаштуватися на роботу до Німеччини майже неможливо
На жаль, таких історій останнім часом дедалі більше. Голова Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник каже, що насправді більшість українців легально в Німеччині працювати не можуть. Шахраї цим користуються, обіцяючи міфічні вакансії за листом відрядження або за візою Van der Elst.
“Українці можуть працювати в Німеччині лише на підставі німецької робочої візи. При цьому вони повинні мати диплом, підтверджений у Німеччині та сертифікат, що підтверджує знання німецької мови. В Україні такий документ може видати, наприклад, інститут Гете. Причому якщо ви за дипломом юрист, то працювати зварювальником у цій країні ви не зможете. Тільки за своєю професією”, – зазначає Воскобойник.
Проте українці думають, що якщо вони заплатять посередникам, то обов’язково зможуть оминути заборони та працюватимуть у Німеччині. Але такі працівники нічим не захищені, їм можу не виплатити зарплату, про них ніхто не турбуватиметься, адже вони працюють нелегально.
“Перша ознака того, що вас обманюють – якщо агентство просить гроші за працевлаштування. Роботодавці в Німеччині платять по 2-3 офіційні зарплати агентствам за те, що вони знайдуть їм працівника. А це чималі гроші. Наприклад, зарплата інженера у сфері авіації досягає 7-8 тисяч євро, отже агенція отримає за нього 16-25 тисяч євро”, – пояснює Воскобойник.
Щодо працевлаштування до Німеччини через Польщу за візою Van der Elst, то експерт зазначає, що для цього потрібно спочатку відпрацювати три місяці в Польщі.
“Отримати цю візу дуже складно. Тому українцям пропонують працювати за листом відрядження (нібито польська фірма відправляє їх до Німеччини у відрядження. – Ред.). Але все це тільки до першої перевірки німецького міністерства праці. Коли такого працівника виявлять, у нього заберуть усе зароблене і депортують із країни на кілька років”, – каже Воскобойник.
За його словами, в парламенті ще з 2019 року лежить законопроєкт №2365 “Про захист трудових мігрантів та боротьбу з шахрайством при працевлаштуванні за кордоном”, який може навести лад у цій сфері. Документ забороняє брати гроші, гонорари, комісійні з клієнтів, які шукають роботу за кордоном. За порушення фірмі загрожує штраф від 34 до 50 тисяч гривень.
Проте законопроєкт за цей час пройшов лише перше читання. І лише депутати винні у тому, що прогресу в цьому питанні немає.