Сьогодні ти читаєш про інших — військових, медиків,
волонтерів. А завтра хтось може читати про тебе.

Не обов’язково мати ідеальну форму чи сталеві нерви. Важливо
мати позицію: я не стою осторонь, коли моя країна воює.

Хтось пішов на фронт після поранення сина. Хтось — залишив
роботу за кордоном, бо не міг жити спокійно, знаючи, що його країна в огні.
Хтось втратив здоров’я, але повернувся в стрій, щоб рятувати інших.

У всіх цих людей є одна спільна риса: вони не чекали, поки
історія вирішить за них. Вони самі зробили крок.

Ти можеш сумніватися, боятися, шукати аргументи “за” і
“проти”. Це нормально. Але відповідь усе одно зводиться до простого
питання: яку роль у цій війні обираю собі я?

Якщо в тобі вже давно живе відчуття: “Я теж хочу бути
корисним” — не глуши його.
Знайди свій спосіб діяти: служба, волонтерство, підтримка побратимів і родин
військових. Кожен із цих шляхів важливий.

Твоя історія починається не “після війни”. Вона
починається з твого рішення сьогодні.

Долучайся через Резерв+